Доступність посилання

04 грудня 2016, Київ 10:46

«Нахтіґаль» не брав участі в акціях проти мирного населення в роки Другої світової війни, свідчать архіви СБУ


Київ, 6 лютого 2008 (RadioSvoboda.Ua) – Український батальйон «Нахтіґаль», що діяв у складі німецької армії, не брав участі в єврейських погромах та інших насильницьких акціях проти цивільного населення у Львові 1941 року. Про це свідчать документи, представлені сьогодні Службою безпеки України на громадських слуханнях «Звинувачення проти «Нахтіґалю» – історична правда чи політичні технології».

Радник голови СБУ Володимир В`ятрович (зліва) та доцент Київського національного університету ім. Шевченка Іван Патриляк на громадських слуханнях «Звинувачення проти Нахтігалю» - історична правда чи політичні технології»
Легенда про участь «Нахтіґалю» у погромах мирного населення була штучно створена КҐБ та «Штазі» 1959 року. Саме такий висновок дозволяють зробити документи, що раніше були таємними, а нині відкриті Службою безпеки України.

Оприлюднені документи прокоментував кандидат історичних наук, представник Галузевого державного архіву СБУ Олександр Іщук: «У галузевому державному архіві Служби безпеки України зберігається кілька архівних кримінальних справ на учасників батальйону «Нахтіґаль». У цих справах в обвинувальному висновку і в протоколах допитів немає жодної згадки про те, що батальйон «Нахтіґаль» брав участь у знищенні мирного населення. Радянська влада просто не мала таких фактів. Інформація про участь бійців батальйону «Нахтіґаль» у винищенні мирного населення у Львові була поширена лише у 1959 році, коли уряди СРСР і НДР намагалися скомпрометувати одного з керівників батальйону «Нахтіґаль» Теодора Оберлендера, який у той час займав посаду міністра у Федеративній Республіці Німеччина».

Оберлендер хотів створити партію антикомуністичного спрямування

Причина кампанії з дискредитації Оберлендера полягала в його великому політичному впливі та спробах створити партію виразно антикомуністичного спрямування. Оберлендер посідав в уряді Конрада Аденауера посаду міністра в справах жертв війни, депортованих і репатрійованих німців. Під його опікою опинилися мільйони німців-утікачів і переселенців із колишніх земель Рейху, які після війни відійшли до Польщі, Чехословаччини та СРСР.

Унаслідок дискредитаційної кампанії суд НДР у квітні 1960 заочно приговорив Оберлендера до довічного ув’язнення. Однак, суд у ФРН, опитавши 232 свідків, не знайшов підтвердження звинуваченням на адресу Оберлендера та «Нахтіґалю». Та все одно політичний діяч був змушений піти у відставку як такий, що був замішаний у політичному скандалі.Таким чином кампанія, організована «Штазі» та КҐБ, частково досягла мети.

Уже після об’єднання Німеччини суд у Берліні скасував вирок 1960 року Оберлендеру.

Радник голови СБУ Володимир В’ятрович, говорячи про зміст оприлюднених документів, наголосив: «Звинувачення проти «Нахтіґалю» є чудовим зразком переписування історії, спотворення історичних фактів і їх використання в політичній грі».

Інша причина – відвернути увагу світової громадськості від злочинів КҐБ

Іще однією причиною кампанії з дискредитації «Нахтіґалю», на думку Володимира В’ятровича, було прагнення відвернути увагу світової громадськості від злочинів самого КҐБ. Адже лише трохи більше як за тиждень до початку цієї кампанії агент КҐБ Богдан Сташинський у Мюнхені вбив провідника ОУН Степана Бандеру.

Щоб відвести підозри від себе, чекісти запустили інформацію, що Бандеру вбив Оберлендер, який таким чином нібито намагався приховати свої злочини з 1941 року. Однак ця інформаційна кампанія провалилася, бо за кілька років убивця здався владі ФРН, зізнавшись у тому, що вчинив злочин за наказом КҐБ.
XS
SM
MD
LG