Доступність посилання

logo-print
08 грудня 2016, Київ 02:23

Житлове рівняння з багатьма невідомими


Наталка Коваленко, Надія Шерстюк Більшість моїх знайомих, молодих подружніх пар, мають однакових головний біль - квартира, точніше її відсутність. Придбати житло не дозволяють доходи. У кращому випадку вони наймають помешкання, у гіршому - живуть з батьками у тісних квадратах. Чи можуть вони розраховувати на програму "Доступне житло", яку запропонував Президент України Віктор Ющенко? Чи вдасться їм отримати дешеві кредити, які обіцяє Прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко? Яким чином держава збирається розв’язувати болюче квартирне питання?

ГЛАС НАРОДУ:
А чи вирішили ви свою житлову проблему, запитали ми зранку перехожих на вулицях
Олексій, кур’єр з Києва:
- Я уже взяв квартиру в кредит під 30%. Працював, теща та мама тещі допомагали. Уже виплатив і забув. Тоді було дешевше, а зараз уже нереально.
Ганна Миколаївна, приватний підприємець з Херсона:
- Я маю свою квартиру. Ми в двокімнатній квартирі живемо учотирьох. Однак я хотіла б, щоб у мого сина, який нещодавно одружився, була своя власна окрема квартира.
Роман, інструктор в автомобільній школі Дніпропетровська:
- Ми живемо з дружиною у квартирі, яку ми успадкували. Хотілося б більшу. Або будинок побудувати.Та при нинішніх цінах це практично нереально. У Дніпропетровську не дешевші ціни, тому може собі дозволити це один на мільйон. Із задоволенням взяли б кредит, та не під такі високі відсотки.
Інна Полукарт, журналіст із Закарпаття:
- Я бомж. Своєї квартири у мене немає, і я сподіваюся її купити, але як фізично це зробити з такими кредитами, я не знаю. Як жорстоко це не звучало б, але потрібно чекати або смерті батьків, або ж вигідно виходити заміж. Я б хотіла подивитися, що зробить наша влада далі, адже сьогодні, окрім обіцянок, ми нічого не отримуємо.
В’ячеслав, інженер-будівельник з Чернігівської області:
- Я знімаю квартиру і маю надію, що будуть якісь зміни в країні. Якщо ж ні, то треба їхати закордон. Хочеться залишитись у Києві, однак не знаю, що буде далі, бо всі ці програми – це просто балачки.
Хто матиме право на отримання доступного житла?

(ukrinform)
Президент України Віктор Ющенко доручив Міністерству фінансів виділити додаткові 500 млн. грн. на початок реалізації програми “Доступне житло”. А у держбюджеті на цю програму вже заплановано виділити майже три мільярди гривень. На думку Олександра Бондаренка, президента Асоціація фахівців з нерухомості, нині одним з найголовніших питань є не скільки масштаби фінансування, скільки визначення категорії громадян, котрі можуть претендувати на доступне житло.

«Якщо мова йде про те, що існують якісь черги на отримання житла, то купити місце в черзі буде дуже багато охочих. І оскільки це буде залежати від чиновника, то корупційна складова зросте. Я б не хотів, щоб так було, тому ще це дискредитує саму програму. Земельне питання в країні потрібно вирішувати комплексно, а не абияк. Наприклад, якщо зробити максимально комфортні умови для цього проекту, то чи не стануть вигнанцями працюючі на первинному ринку? Одна з основних проблем – це вирішення земельного питання».

Визначати категорії людей, які матимуть право одержати пільгове житло, це справа наглядової ради, куди мають увійти не лише чиновники, але й представники громадських організацій, зазначає Володимир Поляченко, президент Будівельної палати України.

«Є пропозиції, наприклад, встановлення мінімальної ставки в середню регіональну заробітну плату. У Вінниці вона становить 1240 грн., у Києві – 2500 грн.. Наразі робоча група працює над вищою планкою. Категорія людей, яка отримує на родину близько 2-3 тис. грн.., не має ніякої перспективи розрахуватися за найдешевший кредит. Найнижча планка - середня регіональна заробітна плата, а найвища – це максимум 3 заробітних плати. Це була моя пропозиція, але вона не прийнята».

Недосяжна мрія молодят – власне помешкання

Олена і Сергій одружилися 3 місяці тому, власне помешкання для них є поки недосяжною мрією. Із сімейним доходом у 1,5 тис. доларів США придбати житло у кредит за тими відсотками, що пропонують комерційні банки, також не реально, розповідає Олена.

«Сімейний бюджет – це мої 500 доларів зарплатні та 1000 доларів у чоловіка, при тому що ми тільки закінчили університет. Маємо вищу освіту, але кар’єрний зріст тільки починається. Ми знімаємо квартиру за 500 доларів у не найкращому районі. Молодіжний кредит ми хотіли взяти, але також не можемо, тому що це все одно дорого або кажуть — чекайте».

Економічний аспект

Прем’єрська ініціатива спрямована на здешевлення кредитів, а президентська - на зменшення вартості самого житла, зазначає економіст Ігор Бураковський. На його думку, щоб ефективніше реалізовувати програму доступного житла для українців, перш за все необхідно визначити, що саме впливає на його ціну.

«Потрібно проаналізувати увесь ланцюг, мається на увазі саме будівництво. Можливо, потрібно скасувати вимоги, які просто роблять дорожчим цей ринок. Ми чітко маємо бачити, наскільки цей ринок монополізований. Якщо він монополізований, то тут є справа для Антимонопольного комітету України. Після цього у нас буде нормальний врівноважений ринок, як це відбувалося практично у всьому світі».

Породження корупційних схем

Одне лише зменшення кредитів без системних змін собівартості житла неодмінно призведе до зростання цін на нього, переконаний заступник міністра фінансів Володимир Литвин. До того ж, на його думку, пільгова система купівлі житла породить корупційні схеми.

«Пільги – це така система, що до неї завжди потрібно дуже обережно ставитися, тому що завжди з’являється дуже вже багато пасажирів, які мають пільги. Тут можна запропонувати багато рецептів, щоб незначною мірою знизити вартість самих кредитів. Однак це не вирішує проблему в цілому. Вартість кредитування може бути знижена на 3%, а якщо вартість житла підніметься на 20%, це не є вирішення проблеми».

У черзі на житло перебувають 1 млн. 300 тис. українців. Першочергово дах над головою мають отримати малозабезпечені й претенденти на так зване соціальне житло (його не можна приватизувати), громадяни з вищим рівнем доходів йдуть уже другою чергою - за доступним житлом з пільговими кредитами. Проте чіткого розмежування цих категорій поки що немає, говорить Катерина Бабій, заступник начальника управління житлової політики Міністерства з питань житлово-комунального господарства.

«Є наказ Президента про заборону надавання кредитів громадянам з високим рівнем доходів. Не визначено, хто такий з високим рівнем доходів. І не визначено, хто у нас буде мати доступне житло».

Яким чином квартирне питання вирішує італійський уряд?

Щоб отримати соціальне житло в Італії, громадянину цієї країни або легальному емігранту з районною пропискою треба звернутися до регіональної комуни з пакетом необхідних документів про рівень статків і склад родини. Якщо комісія ухвалить негативне рішення, наступного року можна спробувати звернутися ще раз - за цей час або зміняться умови конкурсу. або хтось із кандидатів вийде з черги. Детальніше розповідає римська кореспондентка Радіо Свобода Наталка Кудрик.

«Практика будівництва і розподілу соціального житла існує уже понад 100 років. Для забезпечення подібним помешканням регіональні комуни проводять конкурси. Громадянин Італії або легальний іммігрант з припискою у районі подає до комуни запит з необхідними документами про прибутки і склад родини. Місцева комісія аналізує дані і ухвалює рішення. Якщо не пощастило з першого разу – документи подаєш наступного року з надією, що умови конкурсу зміняться або хтось із кандидатів відмовиться. Максимальна площа квартири сягає 100 квадратних метрів. Щомісяця мешканці сплачують за державну квартиру символічну суму у 50 євро. Після 20 років проживання це помешкання за невисоку ціну можна викупити у держави, тобто приватизувати. Останніми роками державні фонди не передбачають суттєвого фінансування, щоб зводити нові будинки для малозабезпечених родин. Порівняно із середнім європейським рівнем ринок соціального житла в Італії досить невеликий. З усіх помешкань, які здаються в оренду, лише 18% припадає на державні квартири з програм соціального житла. Для прикладу, у Великій Британії - 76%, у Нідерландах – 70% ».

Житлову проблему слід вирішувати комплексно: здешевленням кредитів і зниженням собівартості квартир. Інакше добрі наміри нинішньої влади розв’язати житлову проблему дуже вже нагадують часи перебудови. Тоді обіцяли до 2000 року дати кожній радянській родині окреме помешкання.

Аудіозапис програми. Перша частина:

Аудіозапис програми. Друга частина:
XS
SM
MD
LG