Інна Богословська: «Повернути українськість неможливо, її не було ніколи»

Сергій Рахманін: Якщо я вам повідомлю, що в Україні триває політична криза, напевно, я цим фактом нікого не здивую. Радше, інакше: якби я повідомив, що на печерських пагорбах запанували мир та злагода, напевно, тоді ви здивувались би. Так це чи ні і коли ці мир та злагода запанують на вершині політичного олімпу – ми будемо говорити з нашою сьогоднішньою гостею Інною Богословською. Я не думаю, що ця людина потребує зайвої репрезентації, але поза тим я все-таки скажу пару слів.



Отже, Інна Богословська – депутат Верховної Ради шостого скликання, перший заступник керівника Комітету з питань культури та духовності, член фракції «Регіонів України», заслужений юрист України, людина, яка обіймала цілу низку поважних посад у царині виконавчої влади, людина, яка була депутатом Верховної Ради третього скликання, людина, захопленнями якої є, якщо не помиляюся, література, театр, класична музика та джаз. Нічого не забув?

Інна Богословська: Крім того, я ще в опозиційному уряді голова Податкової адміністрації.

Сергій Рахманін: Даруйте, так, це важлива обставина. І ще додам, що просто чарівна жінка – нема де правди діти.

Інна Богословська: Дякую.

Сергій Рахманін: Одразу питання, можливо, складне і навіть трошки задовге, але мушу його поставити. Зараз і громадськість, і, на превеликий жаль, мас-медіа, вони приділяють багато уваги цікавим, але, як на мене, не дуже важливим речам. Тобто жваво обговорюється, в чорному чи в білому з’явилася на засіданні уряду Юлія Тимошенко, хто правий у бійці між Черновецьким і Луценко, треба чи не треба проводити референдум з НАТО, а якщо треба, то коли. Сперечаються з інших причин, хоча насправді поза увагою громадськості залишилась дуже важлива справа.

Фактично зараз відбувається узурпація влади. Принаймні мені так здається. Я такий висновок зробив з цілої низки законопроектів, які внесені до Верховної Ради від імені Президента та представників його оточення, і його спроби фактично під себе переробити Конституцію, а такі спроби вже відбуваються, вони також наштовхують на ці доволі сумні думки. З огляду на це існує певна загроза парламентаризму. Зазвичай, такі історії у нас уже траплялися, депутатський корпус згуртовується і відстоює корпоративні права, що є цілком природним. Сьогодні все інакше: депутати чубляться, Верховна Рада не працює, сесія закрита, не закрита, відкрита, не відкрита – не зрозуміло, трибуни блокуються.

І таке враження, що ви підіграєте людям, які зацікавлені в достроковому розпуску Верховної Ради, вищого законодавчого органу, нагадаю, і зацікавлені в тому, аби самотужки свавільно переписати законодавство і Конституцію. Чи є сенс у цьому блокуванні з огляду на ті загрози, які існують?

Інна Богословська: Ви знаєте, дуже складна ситуація, дійсно складне питання. І ось чому: у нас вперше в Україні склалася ситуація, коли є три особи, які репрезентують фактично три головні політичні сили – чи це партії, чи блоки, чи симпатики, але називаємо: Ющенко, Янукович, Тимошенко. Серед цих людей вони абсолютно різні. Тимошенко – це вперше за 16 років України серед лідерів політичних харизматик екстремістського типу, який своїм головним знаряддям обрав популізм. І якщо подивитися на дії Тимошенко, починаючи навіть з того, як вона стала прем’єр-міністром, в неї те ж саме було намагання зосередити в своїх руках всю владу.

Сергій Рахманін: Я не думаю, що Тимошенко є головною виною того, що зараз відбувається, все ж таки.

Інна Богословська: Ні, ні, ходімо далі: Ющенко. Зовсім іншого плану людина, якщо Тимошенко і Янукович відносяться до людей дії, то Ющенко відноситься до людей, які своєю головною метою мають месіанство, тобто вони хочуть бути ідеологічними лідерами. З цієї точки зору, фактично, Ющенко нам зараз демонструє конструкцію, яку рівно 100 років тому демонстрували ті, кого після того називали більшовиками, тобто соціалісти по всьому світу, які хотіли нав’язати нову ідею і нову ідеологію на просторах своїх держав.

Зараз фактично те ж саме, інша ідея, інша ідеологія – націоналістична ідея, ідея створення – тому що повернути українськість неможливо, її не було ніколи – створення нової українськості, нової національної державної ідеї, поза бажанням і поза усвідомленням того, що вони хочуть, більшістю населення країни. Це Ющенко. Він намагається запропонувати нову ідеологічну парадигму державі, де більшість населення цього не хоче.

Третій феномен: Янукович. Це людина, яка фактично є представником нової великої української буржуазії, бізнесу великого, на якому тримається головна частина валового національного продукту. Цей бізнес, як і весь бізнес у світі, більш космополітичний, він розуміє, що є такі прагматичні завдання, які стоять в тому, щоб стати гравцями на світових ринках товарів і послуг, щоб забезпечити економічне зростання і так далі. І ми бачили момент в історії нашій, коли навіть Януковича фактично спровокували на те, щоб він теж так дивився крізь пальці на те, що йому запропонували теж сконцентрувати владу – 300 голосів.

Сергій Рахманін: Я не бачу, яке це має відношення до природи конфлікту.

Інна Богословська: Це має пряме відношення до природи конфлікту. Чому – тому що зараз ми маємо історичне закінчення першого 15-річчя розвитку України як незалежної країни. Ми фактично маємо кінець пострадянського періоду, коли ще панувала пострадянська ідеологія, пострадянська економіка і так далі. Зараз все вичерпано це. Ці 15 років, до речі, країна мала підґрунтя для всіх прошарків населення і політичних структур, це єдине, що об’єднувало всіх – це намагання відбудувати незалежність України. Незалежність вже збудована. І зараз стало питання, що робити далі. Оскільки ідеологічно на це питання ніхто не відповідає, тільки Ющенко пропонує ідеологічну модель, але вона абсолютно не сучасна і не має коріння зараз.

Сергій Рахманін: Тобто парламент має право законодавчої ініціативи, парламент має комітети, має можливість працювати і необхідність працювати. Де сенс всьому цьому...

Інна Богословська: Можна скільки завгодно бігати, плигати, але це суєта те що називається.

Сергій Рахманін: Закони – це теж суєта?

Інна Богословська: Безумовно. Закони можна приймати тільки тоді, коли ти бачиш кінцеву мету. Тому що якщо ти не бачиш стратегії розвитку і економічної мети, можна прийняти економічний закон, який буде ліберальним, адміністративний закон, який буде будувати абсолютно адміністративно-планову систему управління, адміністративно-територіальну реформу, яка повністю буде руйнувати все те, що потрібно робити для ліберальної економіки і так далі.

Тобто багато людей зараз, слава Тобі Боже, стали говорити, що, наприклад, я і «Віче» говорили ще 4 роки тому: якщо не буде розроблена національна стратегія розвитку, яка скаже для всіх людей і для всіх політиків: ми рухаємось от в цьому напрямку, і якщо ми рухаємось в цьому напрямку, то тоді економічні, соціальні, політичні структури повинні бути такими. І тоді ми приймаємо закон, який забезпечить рух до тієї точки. Чому ми зараз вимушені були блокувати Верховну Раду? Тому що, не порадившись з державою, фактично підписанням «Листа трьох» до плану дій щодо членства в НАТО нам вже запропонували непогоджений із суспільством напрямок розвитку.

Тобто якщо ми дійсно кажемо, що ми вже переходимо до останнього періоду перед безпосереднім членством в НАТО – до ПДЧ, то це визначення стратегії розвитку країни, тому що членство в НАТО – це те, що визначить для країни економічні засади, політичні, соціальні, військову доктрину, промислову доктрину, тому що десята частина промисловості України – це військово-промисловий комплекс і так далі. Тобто зараз ми зіштовхнулися лобами з тим, що, не погодивши не з політичними елітами, не з суспільством, нам запропонували стратегію розвитку.

Сергій Рахманін: Думка зрозуміла. У мене тоді кілька питань. Я одразу два поставлю, Вам буде простіше відповідати. «Лист трьох» – це лише папірець, ПДЧ нам ще не надали. Від ПДЧ до членства в НАТО ще довжелезний шлях – це перший момент. Другий момент: я не бачу нічого поганого, навіть якщо ми станемо членами НАТО, взявши на себе певні обов’язки і зробимо певні реформи. Це теж не є поганим, з моєї точки зору. Але головне зараз навіть не в цьому.

Чи варто це того, аби підставляти Верховну Раду під розпуск? Уявіть собі, що ця колотнеча триватиме 30 днів, що надасть Президенту формальну підставу взяти і розпустити Верховну Раду. І що зміниться, поясніть мені? Не буде вищого законодавчого органу.

Інна Богословська: Сергію, давайте не обманювати самі себе. З січня 2005 року законодавчого органу в Україні немає. Після того як Верховний Суд призначив третій тур виборів Президента України, після того, як першою дією Президента України, коли він навіть не став ще Президентом, було прийняття присяги в залі, в якому було чверть народних депутатів в парламенті, і спікер вимушений був вийти з зали, після того як першою офіційною дією Президента, після того як він прийняв присягу, було призначення губернаторів в залі Верховної Ради поза процедурою...

Сергій Рахманін: Про минуле ми можемо говорити дуже довго, про майбутнє, будь ласка.

Інна Богословська: Але це минуле не закінчилось. Цей «бєзпрєдел» – я навіть не знаю українською, але слово дуже влучне і дуже правильне, цей правовий «бєзпрєдел», він почався в січні 2005, він продовжується досі. І нормального виходу з цього немає.

Сергій Рахманін: Він почався ще за Кучми, і нічого не змінюється, і не зміниться, якщо у нас не буде законодавчого органу.

Інна Богословська: Ви ж розумієте, що сьогодні все будується на брехні. На превеликий жаль, суспільство ще в нас – ну, 15 років, 16 років країні, за законами людського життя вже в 15-16 років людина починає не вірити в казки. У нас ще суспільство вірило в казки, що можна віддати заощадження за два роки, що можна з 1 січня армію ліквідувати і перейти на професійну і так далі, ми зараз фактично з вами платимо за те, що люди повелися на брутальний, прямий обман, який ображає будь-яке суспільство.

І суспільство незріле, політикум перезрілий, тому що зміни еліт не пройшло в Україні, і це все не має жодного відношення до таких процедур, як нормальна робота Верховної Ради. Скажіть, будь ласка, яка може бути нормальна робота Верховної Ради, коли фактично за весь час так звана коаліція не змогла забезпечити присутність в залі 227 чоловік?

Сергій Рахманін: Рада є такою, якою вона є, її обрало населення, і як би її не картали, воно зробило свій вибір, і ставити під сумнів цей вибір не можна.

Інна Богословська: А ставити під сумнів обрання стратегії поза волею народу можна?

Сергій Рахманін: Обрання стратегії поза волею народу – це теж трошки лукавство, тому що ми маємо Закон про основи національної безпеки, за який, до речі, голосувала фракція «Регіонів», і там є кінцевою метою членство у НАТО.

Інна Богословська: Від кого завгодно я могла це почути, але тільки не від Вас, Сергію. Хочу нагадати і Вам, і тим нашим слухачам, які, я впевнена, думають, бо у «Нашого радіо» дуже гарна аудиторія. Так от у Конституції України в преамбулі написано, що ця Конституція базується на Акті про державний суверенітет України 91-го року.

Сергій Рахманін: Там трошки не так: «Виконуючи волю українського народу, схвалено в акті». Тому в принципі позаблоковий статус, який був схвалений в Акті...

Інна Богословська: В Акті не було, в декларації.

Сергій Рахманін: ...Він не має жодного відношення до Конституції.

Інна Богословська: Цей закон каже, що може бути колись в перспективі стратегічне завдання – це членство в НАТО. Але оскільки на референдумі український народ обрав позаблоковий, без’ядерний, нейтральний статус держави, то зміна волі народу...

Сергій Рахманін: Він не обирав його на референдумі. Бог з ним, референдум відбудеться, і Ви все одно мене не переконали, тому що, як на мене, це не така вже важлива тема, насправді.

Інна Богословська: Ну як це не важлива тема?!

Сергій Рахманін: Якби у нас питання НАТО стояло завтра, я би з Вами абсолютно погодився, що без волі народу... Я Вам більше скажу, що до НАТО не беруть тих, хто туди не хоче, я вже про це не кажу.

Інна Богословська: Але навіщо був цей лист? Що, Президент не розумів і прем’єр-міністр не розумів, що це викличе парламентську кризу?

Сергій Рахманін: Інше питання, давайте тоді так. Зараз про дострокові вибори говорять дуже багато і абсолютно різні люди, причому представники різних політичних сил, з різним знаком – з мінусом, з плюсом, але говорять про таку можливість. Я в неї не дуже вірю, але, зі іншого боку, торік теж мало хто вірив у можливість дочасних виборів, тим не менше, вони відбулися. Я знаю, що у фракції «Регіонів» є люди, які вважають, що дочасні вибори підуть на користь – в принципі Партія регіонів сьогодні може набрати на цих дочасних виборах більше, ніж набрала на виборах 2007 року. Ви поділяєте цю точку зору чи ні?

Інна Богословська: По-перше, це питання не розглядалось щодо прийняття рішення партією. Ми зараз аналізуємо різні сценарії розвитку, і в тому числі виключити сценарій дострокових виборів не можливо. І, якщо Ви пам’ятаєте, я була першою серед політиків ще декілька місяців тому, коли всі казали, що неможливо провести дострокові вибори, я сказала, що є така можливість, і юридично навіть така можливість є, я можу її довести. Це погано для країни, безумовно, це погано для всіх політичних сил, крім одної – БЮТу.

Тому що абсолютно стало зрозуміло, що Тимошенко знову не справляється з посадою прем’єр-міністра, знову як тільки з’являється Тимошенко у владі виконавчій, знову іде криза за кризою. І вона не витримає довго дистанцію, щоб піти на вершині своєї електоральної підтримки до президентських виборів. Тому їй ці дострокові вибори необхідні, вона на них набере ще декілька відсотків голосів, і вони дозволять їй піти в опозицію, тому що ці вибори, щоб набрати голоси, вона вимушена буде іти в жорсткій конфронтації з Президентом Ющенком. Для неї це треба.

Сергій Рахманін: Про що б я Вас не запитував, Ви все мені про Тимошенко.

Інна Богословська: Тому що це величезна небезпека для України. Але зараз я Вам можу сказати чесно, от тільки Вам скажу, тому що дуже Вас поважаю: для мене вперше за все моє життя політичне стало питання, хто небезпечніший для України – Ющенко чи Тимошенко. Я завжди вважала, що Тимошенко. Зараз для мене нема відповіді на це питання, тому що та агресивна політика, з якою попирається все – демократія, Конституція, закони, яка ведеться з боку президентської – зараз ми не скажемо «Президента», президентської влади – зараз стала рівною тій необільшовицькій парадигмі «забрати-поділити і зробити всю власність державною, а державу своєю власністю» (те що є парадигмою Тимошенко), вони зрівнялися по небезпеці для країни. Оце дуже погано і в мене погані настрої з цього приводу.

Сергій Рахманін: Я Вам скажу теж відверто, тому що я Вас поважаю: коли я розмірковував, хто для країни небезпечніше – Ющенко, Тимошенко чи Янукович, я також не знайшов для себе відповіді. Я тільки питання трошки розширив. Тоді давайте щоб закрити тему Тимошенко, я колись зустрів Ваше інтерв’ю, здається, в «Газеті по-київськи», і одна фраза мене здивувала (я її процитую): «Помаранчева коаліція – це не так погано для країни, якби не амбіції Тимошенко, прем’єрство Тимошенко означатиме, що саме вона стовідсотково стане наступним Президентом». Ви що, справді думаєте, що вона стовідсотково стане наступним Президентом?

Інна Богословська: Так, я думаю, що Ющенко першу величезну помилку зробив в січні 2005 року, коли він її вперше призначив прем’єр-міністром, а зараз те, що він вдруге призначив прем’єр-міністром, він зробив не стовідсотково, але дуже-дуже близьким президентство.

Сергій Рахманін: За кілька місяців 100 відсотків перетворилось на 90 з чимось. Я не розумію, Ви Януковича в цій схемі взагалі відкидаєте його шанси на президентство?

Інна Богословська: Ні, Янукович безумовно йде на вибори і тут немає питань. І зараз ми будемо робити все для того, щоб він переміг на президентській кампанії. Але той популізм, з яким йде Тимошенко – ну просто будь-яка людина, яка має здоровий глузд і совість, вона просто не може вийти на такий рівень популістської брехні, на який вийшла Тимошенко. Вона харизматичний лідер. Коли вона бреше, вона вірить в те, що вона каже. І це найбільш небезпечно, тому що люди бачать це і думають: «Ну вона ж правду каже», забувають все.

Сергій Рахманін: Знаєте, політика, який не лукавить, я все мрію зустріти за 17 років спілкування з політиками і все ніяк не знайду. Бог з ним.

Інна Богословська: Ні, лукавити і брехати – це різні речі.

Сергій Рахманін: Дострокові вибори президентські – наскільки вони важливі, і, з Вашої точки зору, що має відбутися, аби вони справді відбулися? Що може стати причиною, скажімо так, – намагання Президента перекроїти Конституцію, повна парламентська криза, що? Наскільки вони реальні?

Інна Богословська: Хоча прогнози – це невдячна справа, але давайте змоделюємо декілька ситуацій. Перше: чи зможе Президент 28 червня вийти на прийняття Конституції на всеукраїнському референдумі? Думаю, що ні. Зараз якщо табір Тимошенко не порахує, що вони абсолютно точно мають перевагу на президентських виборах, але їм треба буде бліцкриг тоді робити, тоді вони підуть, якщо вони погодяться на такий перерозподіл повноважень, це буде означати, що вони будуть іти на скорочений термін до президентських виборів, іти на повну конфронтацію, залучати вулицю.

Сергій Рахманін: Тобто може зініціювати БЮТ.

Інна Богословська: Безумовно, залучати тоді вулицю і виходити на бліцкриг – на дострокові вибори Президента, тому що два роки вони не протримаються.

Сергій Рахманін: Зрозуміло, Ви можете зініціювати подібну процедуру?

Інна Богословська: Прийняття Конституції на референдумі? Абсолютно ні, точно.

Сергій Рахманін: Ні, дострокові вибори.

Інна Богословська: Дострокові вибори? Я б так сказала: виключити цього – не треба виключати, але ми б не хотіли цього. Ми вважаємо, що в рамках цієї Ради можна знайти конструкцію, яка могла б задовольнити в довгостроковій перспективі України в цілому, але для цього треба безумовно, щоб помаранчевий табір, так званий помаранчевий табір, визначився все ж таки з кандидатурою їх Президента на президентських виборах. Весь конфлікт зараз в державі полягає в тому, що серед помаранчевих два претенденти, які не хочуть поступатись один одному. І фактично вся держава стала заручником бійки між Ющенком і Тимошенко за те, хто піде від західного електорату на ці президентські вибори.

Сергій Рахманін: Я б не сказав, що тільки від західного все ж таки.

Інна Богословська: Західного і центрального, скажемо так.

Сергій Рахманін: У мене одразу два питання, пов’язані між собою. У грудні минулого року Президент видав указ, згідно з яким сформував доволі дивний, як на мене, орган, який називається Національна конституційна рада, сам себе призначив його керівником і доручив йому, як на мене, всупереч Конституції, готувати нову редакцію основного закону. Партія регіонів критикувала ці дії, але менше з тим, делегувала своїх представників до Національної конституційної ради. Трошки дивно це мені, якщо Ви зможете пояснити мені, чому, буду вдячний. І друге питання: днями Олександр Лавринович, Ваш колега по фракції, заявив про те, що у Партії регіонів готовий власний проект нової редакції Конституції. Якщо це не є таємницею, Ви могли б стисло, тезово, тому що у нас часу, на жаль, бракує, описати, які новели законотворчі містить ця редакція?

Інна Богословська: По другому питанню, якщо дозволите, я зараз утримаюсь від відповіді на нього, тому що ми визначилися, що ми поки що не будемо розкривати нашу конструкцію.

Сергій Рахманін: Він справді готовий чи це лише заяви?

Інна Богословська: Так, він готовий вже не тільки два тижні. Якщо Ви пам’ятаєте, прем’єр-міністр на першій прес-конференції, коли ми вийшли в опозицію, вже демонстрував цей текст. Він готовий був навесні, після того дороблявся ще до осені, але сьогодні ми не хочемо навіть вкидати в публічний простір нашу пропозицію, ми хочемо подивитися все ж таки в чистому вигляду, що в думках Президента і його оточення.

До речі, чому ми все ж таки прийняли рішення брати участь в роботі цього неконституційного органу – перш за все, тому що ми зрозуміли, що Президент і його оточення зараз веде себе таким чином і так приховує інформацію щодо їх підготовки, що ми повинні бути там, де маємо можливість хоч якось мати контроль за тим, які думки, які пропозиції виходять. Тому що, залишившись взагалі поза межами, ми можемо отримати бомбу, яку взагалі не будемо знати, що вона вже готова. Зараз хоча б бачити процес. І я хочу сказати, що принциповою є позиція наша, яка зараз була вже двічі озвучена Лавриновичем, яка полягає в наступному: ми категорично проти розробки нового варіанту Конституції?

Сергій Рахманін: Тобто йдеться про зміни, які будуть внесені Верховною Радою?

Інна Богословська: В діючу Конституцію. І тоді процедура прописана в Конституції, тоді це Верховна Рада і поза нею нічого зробити неможливо. Ми ніколи не підтримаємо, ми будемо протистояти всіма можливим засобами, аж до масових демонстрацій і акцій незгоди, якщо буде зроблено намагання викинути Конституцію на прийняття на референдумі.

Сергій Рахманін: Позиція зрозуміла, і щось подібне очікував, хоча набагато простіше не бути зануреним у політику так глибоко, як Ви, і коментувати дії політика, але з іншого боку, знаєте, мені завжди подобалось це лукавство: Президентський указ про дочасні вибори незаконний і неконституційний, але менше з тим, ми беремо участь, Національна конституційна рада незаконна, неконституційна, але ми візьмемо в ній участь. Де межа компромісу?

Інна Богословська: Сергію, це не компроміс. Ви пам’ятаєте, коли було прийнято рішення, що ми підемо на вибори? Це фактично кінцеве рішення було прийняте після подій в Генпрокуратурі. В Генпрокуратурі вперше за 16 років незалежності України стінка на стінку стояли не громадяни і не громадяни з одного боку, а силовики з іншого, а силовики проти силовиків. Якщо б тоді не зупинили цю кризу, ми б, я думаю, з Вами вже не знали би, що робиться в країні. Тобто той виклик, який був кинутий, і та межа, до якої дійшли, вже не мала продовження, вона мала б криваве продовження, якщо б ми не погодилися на вибори. Це було зрозуміло. Це було вимушене.

Сергій Рахманін: Добре, це не компроміс. Богатирьова на посаді секретаря Ради національної безпеки – це компроміс чи це не компроміс, це намагання налагодити стосунки з Президентом чи ні?

Інна Богословська: Ні, це абсолютно не так. Це дуже болісна для нас тема, це наслідок низки непорозумінь між пані Богатирьовою та іншими партійними лідерами, низки дуже неприємних розмов, які були, це плата за деякі амбіції пані Богатирьової, які не готова була фракція задовольняти, і це її особистий вибір, який став болісним для партії в цілому. Це не було партійне рішення і це не є ланкою в якомусь ланцюгу наших взаємодій з Президентом.

Сергій Рахманін: Добре, можна говорити, що цей крок пані Богатирьової, якщо це її власний крок, насправді, він завдав відчутної шкоди репутації партії, можна про це говорити чи ні?

Інна Богословська: Ні, Ви знаєте, так сталося, – я ж теж нова людина в середовищі «Регіонів», я ж теж дивлюсь зараз на людей, на відносини, – сталася ситуація, яка дуже часто буває там, де є сильні люди: проблема згуртувала всіх – вихід Раїси Богатирьової став таким каталізатором тих розмов, дуже серйозних дискусій, інколи і дуже суворих дискусій один з одним про те, як треба рухатися далі, і фактично від підштовхнув до того, що зараз іде дуже стильний, потужний процес переструктурування і організаційної структури центральних органів і відносин з регіонами і так далі, тобто це стало поштовхом для того, щоб прокинулися від одного етапу до іншого. Ця проблема згуртувала, як це не парадоксально.

Сергій Рахманін: Зараз у нас фактично, крім того, що блокована діяльність Верховної Ради, у нас блокована ціла низка кадрових призначень, серед інших є призначення заступників голови Верховної Ради. Наскільки мені відомо, обговорювалося питання, згідно з яким посаду першого віце-спікера або віце-спікера, радше за все, віце-спікера, буде запропоновано представнику Партії регіонів як найбільшої опозиційної сили у Верховній Раді. І називалося прізвище Сергія Льовочкіна. Це питання вже остаточно вирішено чи це лише пропозиція?

Інна Богословська: Я можу сказати, що навіть остаточно не вирішено, чи будемо ми наполягати на тому, щоб це була посада за Комуністичною фракцією, чи ми погодимось на те, щоб дати свого представника. Це питання є досі в обговоренні. Воно навіть не в дискусії, воно залежить від того, яка конструкція вже стане на ноги після закінчення цієї парламентської кризи, якщо вона закінчиться.

Сергій Рахманін: Поясність, я не зрозумів, яка може бути конструкція, що Ви маєте на увазі? Розвал коаліції і створення нової?

Інна Богословська: Не виключено і виключити це неможливо. Хоча була заява Януковича, що він не бачить можливості в цьому парламенті можливості створення іншої коаліції, але в нашій політиці українській – чи на щастя, чи на жаль – викинути будь-який сценарій взагалі неможливо. Тобто це можливо. І зараз я Вам хочу сказати, що зараз питання першого заступника заморожено, і тільки після того, як ми зрозуміємо, чи буде розблокована Рада, чи фактично вона буде заблокована до моменту її розпуску, ми не будемо повертатися до цього питання.

Сергій Рахманін: Я зрозумів. Я знаю, що коли обговорювалось питання створення коаліції «Нашої України – Народної самооборони» і Партії регіонів – я знаю, що Ви були одним з прихильників саме такого розв’язання ситуації – ставилася вимога від НУНСу, від частини НУНСу, скажімо так, що вони готові зробити з вами такий політичний альянс, але за умови, що там не буде комуністів. Я знаю, що фракція «Регіонів» по-різному ставилась до подібної вимоги. От з Вашої точки зору, відмова від союзу з комуністами в цій ситуації, вона є необхідною? Ви погодилися б на таку вимогу, якщо б вона постала серйозно?

Інна Богословська: Я особисто чи партія в цілому?

Сергій Рахманін: Ви особисто. Я думаю, що Вам важко буде за всю партію відповідати.

Інна Богословська: Безумовно, я особисто вважаю, як і вважала 4 роки тому, і 4 роки тому на мене дивилися, як на білу ворону, – а 4 роки тому – це фактично було помаранчево-голубе протистояння, і вже тоді в листопаді 2004 року я зробила заяву і велике інтерв’ю, що єдиний спосіб розв’язання глобальної політичної кризи в Україні, яка буде роками іти після подій виборів Президента – це створення широкої коаліції, яка об’єднає політичні сили, які представляють західні і східні еліти і західний і східний електорат. Я продовжую наполягати на цьому. Це єдиний спосіб виходу з великої політичної кризи і більше того, я можу сказати, що це єдиний спосіб збереження України як єдиної незалежної суверенної держави.

Сергій Рахманін: Ви не виключаєте того, що в цьому варіанті фракція НУНС просто розвалиться і вам тоді до коаліції не набереться необхідної кількості голосів?

Інна Богословська: В цій Раді – так, безумовно. Ми це знаємо всі, і – слава Тобі, Боже, – і Президент вже знає, що Тимошенко домовилася фактично з половиною депутатів фракції «Наша Україна», що вони приймуть її бік в тому випадку, якщо стане питання вибору. І це обурює всіх в «Нашій Україні», тому що вона зайшла в чужий город знову, це обурює всіх, але це так.

Сергій Рахманін: Тобто вам може просто забракнути голосів для створення більшості.

Інна Богословська: Ми зараз не ставимо, на превеликий жаль, такої мети – створити широку більшість, тому що, я впевнена, якщо б ми створили таку більшість в липні того року, не було б жодної парламентської кризи, після перших виборів, без цих дострокових, які нічого не вирішили, а тільки загострили кризу.

Сергій Рахманін: Тут багато говорили сьогодні про можливі зміни законодавства, Конституції чинної, ці зміни інколи дикунські, інколи дивні, не знаю, не будемо їх оцінювати, тому що в кожного може бути власна точка зору. Є одне питання, по якому позиція вашої фракції здавалася цілком зрозумілою, тому що неодноразово заявлялося, що цей законопроект вона схвалювати не буде. Йдеться про так званий імперативний мандат. Ви особисто категорично заперечували можливість приєднання фракції «Регіонів» під час голосування за цей документ, менше з тим, останнім часом з’явилися відомості про те, що певна частина депутатів вашої фракції за певних умов може додати певну кількість голосів під час голосування за імперативний мандат. Спростуйте або підтвердьте цю думку.

Інна Богословська: Ви знаєте, на сьогодні, я не знаю, що може статися далі, не будемо зарікатися, на сьогодні можливість, що хтось з депутатів Партії регіонів додасть свої голоси по тому проекту, по якому прийняте фракційне рішення про жорстке голосування, – виключено. Тобто якщо питання по імперативному мандату буде заслухано на фракції, буде прийняте рішення, що фракція не підтримує цей законопроект, я виключаю можливість, що навіть один голос від наших депутатів буде віддано за цей проект. Тобто «Регіони» зможуть чи цілком приєднатися до цього – що я виключаю, тому я знаю, що абсолютна більшість фракції каже, що тоді вони взагалі перестануть поважати себе, тому що вони самі закладуть підстави для повної руйнації парламентаризму в країні, тому це стає кріпосним правом і за умови всіх тих законодавчих змін, про які Ви казали, і до Конституції, і до референдуму і так далі, ми виходимо в повністю тоталітарну державу з тотальною владою. Це не влаштовує нікого.

Ще раз хочу сказати, щоб всі розуміли: на сьогодні у фракції «Регіонів» прийнята жорстка конструкція прийняття рішень. Якщо приймається рішення по жорстокому голосуванню, це означає, що жоден депутат просто бере на себе зобов’язання. Ми всі зараз прийняли нове положення про фракцію буквально у п’ятницю, це положення вимагає від всіх дотримуватися жорсткої процедури, і люди всі достойні, дружать з совістю і знають, що таке дисципліна. Не дисципліна під палкою, а дисципліна-усвідомлення.

Сергій Рахманін: Я погоджуся з Вами, що це все, справді, кабальні умови. Але я б ніколи не казав «ніколи», тому що політика – це мистецтво неможливого, і рік тому, два роки тому вже майже мало хто вірив в те, що Тимошенко підтримає закон про Кабмін, який забирає частину повноважень Президента. Ще менше людей вірили, що фракція «Регіонів» проголосує за імперативний мандат для депутатів місцевих рад, тим не менше, ви тоді проголосували за це. Де гарантія, що не відбудеться того ж самого, але на вищому рівні? Це факт з біографії вашої партії, нема де правди діти.

Інна Богословська: Не моєї, слава Богу. Тому що для мене особисто, наприклад, якщо фракція «Регіонів» прийме рішення про підтримку імперативного рішення, то я наступного дня складу свій депутатський мандат, це абсолютно точно.

Сергій Рахманін: Це смілива заява, рішучий крок. Віддаю належне. Давайте повернемось до проблем, які існують не лише в парламенті як в цілому органі, а й у вашій конкретній фракції. От чутки, наполегливі постійні чутки про, не скажу сварки, а певні непорозуміння між двома впливовими особами – я маю на увазі Віктора Януковича і Рината Ахметов, наскільки вони відповідають дійсності, наскільки водорозділ вже пройшов і різні погляди існують на різні процеси у цих двох людей?

Інна Богословська: Я скажу Вам перше для мене як для політика. В липні місяці я написала аналітичну записку, роздала її в президію фракції і лідеру, в якій я написала, що нам треба очікувати, якщо вже зараз буде почата спеціальна кампанія, яка буде провокувати кризу всередині фракції і партії, і буде зроблений піар навколо партії, що вона розпадається, що вона розвалюється. Тобто це було зрозуміло, це було абсолютно в логіці БЮТу. Ми знаємо, що там є така група, яка цим займається.

Сергій Рахманін: В кожній партії є така група, яка цим займається.

Інна Богословська: Тому я перше ж хочу сказати, що те, що зараз пишеться навколо цієї кризи, в декілька тисяч разів більше, ніж те, що є насправді. Безумовно, є декілька різних поглядів, пов’язаних перш за все з тим, що Янукович остаточно вибрав шлях політики і він буде займатися політикою до останнього дня свого життя, Ахметов остаточно вибрав шлях розвитку себе як бізнесмена, який підтримує політичну силу.

Безумовно, бізнес завжди більш компромісний, ніж жорсткий політик. Тому що, уявіть себе, за спиною Рината Ахметова 230 тисяч людей, які працюють в структурах чи його підприємств, чи пов’язаних, це сім’ї. Це величезна відповідальність. І безумовно тільки в тому випадку, якщо стане зрозуміло, що вже йде руйнація всієї економіки України, ці люди будуть готові піти на барикади чи на забастовки і так далі, але до останнього вони будуть шукати шлях пошуку компромісу, який дозволить домовитися найбільшим політичним гравцям. В будь-якій політичній силі завжди є три крила – це радикали, які завжди вимагають тільки одного – барикади, мордобой, брати зброю і так далі.

Сергій Рахманін: Так, помірковані, а ще які?

Інна Богословська: Помірковані – центр і ті, кого конформістами часто називають, які вважають, що будь-який компроміс завжди кращий, ніж будь-яка суперечка.

Сергій Рахманін: Не будете сперечатись, що у вас теж такі є, правда?

Інна Богословська: Я ж кажу, в будь-якій політичній силі це є. І в Партії регіонів це є, тому що, дійсно, Партія регіонів стала вже партією в класичному сенсі, вона виросла вже в партію. І те, що кажуть, що Партія регіонів – це клуб по інтересам, це не правда. Це вже давно величезна партія і декілька сотень тисяч реальних членів. Ми зараз провели в деяких регіонах вже повністю перевірку фактично кадрів, це величезна політична сила і завдяки тому, що вона вже стала політичною силою, Партія регіонів, навіть коли деякі з лідерів мають свою думку щодо окремих процесів, дуже часто вони вже не можуть зробити так, як би вони особисто хотіли, тому що сама партія як маса вимагає іншої поведінки. Це нормальна здорова структура, і я як нова людина можу сказати, що я навіть не очікувала, що це дійсно вже здоровий організм.

Сергій Рахманін: Сьогодні з Ваших уст я почув про те, що Віктор Янукович визначився, що він буде політиком, політика – це його покликання, це його шлях, що він за будь-яких обставин візьме участь в президентських виборах, байдуже, дострокових чи чергових. Але Ви – зі зрозумілих мені причин – обминули питання стосовно змісту конституційних змін. Я хотів би почути Вашу думку: особисто Ви не схиляєтесь до суто парламентської республіки, наприклад, до обрання Президента парламентом?

Інна Богословська: Я вважаю, що ми зараз стоїмо перед вибором: чи суто парламентська чи суто президентська.

Сергій Рахманін: Навіть так? Тобто Ви вважаєте, що змішана форма правління себе не виправдала в будь-якому разі?

Інна Богословська: Ні, вона вже вичерпала себе, тому що якщо дивитися чесно, вона вже 16 років у нас існувала, змішана форма правління. Просто перші чотири вона існувала більш на користь парламенту, а останні 10-11 вона існувала більше на користь Президента?

Сергій Рахманін: За виключенням, напевно, минулого року.

Інна Богословська: Якщо Ви подивитесь все, що я казала навколо цієї політичної реформи, я була завжди категорично проти такої форми, яка була закладена Меведчуком і Морозом, тому що вже тоді було ясно, що закладено конфлікт влади, конфлікт влади був за старою Конституцією, тому ті, хто кажуть зараз: «Ой, у нас була така чудова Конституція, треба до неї повернутися, яка діяла за часів Кучми», – це абсолютне безглуздя, тому що тоді у нас була пострадянська Конституція, яка закладала можливість Президенту бути головою, фактичним головою виконавчої влади, причому не нести жодної відповідальності за дії виконавчої влади, і фактично під килимом вирішувати всі питання – призначити, зняти і так далі.

Тобто наша Конституція була поганою, але та, яка зараз є, вона недороблена. Це, знаєте, дитина, яка народилась після п’ятимісячної вагітності, і вона весь час повинна бути під наглядом докторів, на штучному диханні, на штучній нирці, і чи виживе вона, чи ні – отак зараз виглядає наша політична система.

Сергій Рахманін: Я б набрався нахабства і трошки з Вами посперечався, я хотів би сказати два слова на захист Конституції. Я колись вивчав конституційне право так самотужки, знаєте. Але пересвідчився з того, що прочитав, що ідеальної конституції не існує в природі. І проблема лише в тому, виконувати її чи ні. Наприклад, Конституція Франції, вона надає надзвичайні переваги парламенту і уряду, але реально, не де-юре, а де-факто, реальну владу має президент, тому що існує так званий конституційний звичай, який в будь-якому конституційному праві, крім нашого, він так само свято використовується, як і писане право. От існує неписаний, але закарбований принцип – його всі дотримуються. Якби у нас просто виконували Конституцію, то не така б вже вона була погана, навіть Конституція в редакції 2004 року. Це моє глибоке переконання, але це моя особиста точка зору.

Чому я ставив це питання – я Вас хотів підвести до такого питання, воно, напевно, трошки провокативне, але воно постійно обговорюється, це питання, така можливість: що Партія регіонів готова піти на певний компроміс, обрати шлях парламентської республіки і Віктору Ющенку, аби він не комизився, не сперечався з таким розвитком подій, запропонувати його обрання парламентом. Є сильний прем’єр, умовно кажучи, Янукович і є арбітр нації такий собі з функціями німецького президента, умовно кажучи, який обирається парламентом. Він має все те саме: президентський палац, бджоли, тури, розбудова і «Мистецький арсенал», але не має реального впливу на кадрову політику і на виконавчу владу. Такий компроміс би вас влаштував?

Інна Богословська: По-перше, цей варіант обговорюється вже три роки в України в політичних елітах точно. Є велика кількість людей, які розуміють, що це могли б бути тим компромісом, який може заспокоїти політичний простір і дати можливість Україні вийти на якусь нормальну законодавчу перспективу, тому що нам дійсно треба провести величезну кількість реформ, а це без парламенту зробити взагалі неможливо, тобто заспокоїти цю ситуацію і стабілізувати на якийсь термін безумовно треба. Чи можливий такий варіант розвитку подій в цьому парламенті? Може, якщо всі зрозуміють, що ще два-три місяці і вже почне горіти земля під ногами, може, й можливий. Але щодо арифметики, Ви розумієте, що це означає, що треба як мінімум 6 людей щоб в БЮТі зрозуміли, що це єдиний шлях для розв’язання ситуації і так далі і так далі.

Тобто щодо мене, я давно вже сказала, що можна вийти на таку конструкцію, тому що якщо створюється широка коаліція прозахідної і просхідної політичних сил, про яку я впевнена, що це єдиний шлях до розвитку України як єдиної незалежної держави, то тоді безумовно у нас з’являється два лідери: лідер політичної сили, яка представляє західну – умовно ми ділимо, умовно просто, скоріше, за світоглядом, і буде лідер політичної сили, яка представляє східний електорат. Два лідери. Їх поєднати разом в таку конструкцію, яка зараз є – це завжди конфлікти. Тобто якщо ми кажемо про широку коаліцію і про можливість такого розвитку країни як консенсусної демократії, то тоді, безумовно, треба виходити саме на такий варіант, про який Ви кажете, – це обрання Президента парламентом, надання фактично Президенту функції ідеологічного лідера нації, а все, що стосується прагматичних дій – реформування, виконавчої влади віддати лідеру іншої політичної сили. Це могло б вирішити цей конфлікт.

Сергій Рахманін: Зрозуміло, цікава позиція. На превеликий жаль, програма добігає кінця, залишився час тільки на одне питання. Мене трошки зачепило, коли Ви сказали, що не можна повернути українськість країні, в якій українськості ніколи не було, не погоджуся з Вами, але не буду сперечатися.

У мене питання дуже коротке. Рік тому Ви заявили, що до кінця 2008 року за будь-яких обставин відбудеться референдум з приводу статусу російської мови. Ви підтверджуєте ці слова чи відмовляєтесь від них, він відбудеться?

Інна Богословська: Ми зараз підняли це питання, тому що ми всі розуміємо, що для статусу російської мови як другої державної треба 300 голосів в парламенті. Тому ми зараз розглядаємо можливість запропонувати парламенту конструкцію надання російській мові статусу регіональної, внесення змін до закону про мови, законодавче визначення статусу регіональних мов. Це могло б зараз зняти цю проблематику.