28 січня 1918 року Кубанська Законодавча Рада проголосила Кубанську Народну Республіку як автономну частину Російської федерації. До складу республіки входили Кубанська та Ставропільська області, долина Тереку, Дагестан і Чорноморське узбережжя від Новоросійська до Сочі, а столицею був Катеринодар.
Федерація з Україною
16 лютого Законодавча Рада проголосила незалежність Кубанської Народної Республіки, а за кілька днів члени Ради ухвалили рішення про приєднання Кубані до Української держави на умовах федерації. 28 травня кубанська урядова делегація на чолі з Миколою Рябоволом провела у Києві переговори із гетьманом Павлом Скоропадським, який пізніше згадував:
«З Кубанню та Чорноморською областю у нас встановилися цілком дружні стосунки. Були пропозиції про створення союзу і навіть більше того, щоб Кубань увійшла до складу України на автономних засадах. Я цього дуже хотів. Я хотів відправити дивізію Натієва на Кубань і сформувати ще частини для відправки до Чорномор’я. Тоді ж я і почав формування Чорноморського коша у Бердичеві».
Упродовж літа і осені гетьманський уряд щомісяця надсилав Кубанському війську зброю, боєприпаси та спорядження. У листопаді були укладені українсько-кубанські угоди про дипломатичні відносини і торговельні, банківські та поштові зв’язки. Однак проти об’єднання Кубані та України виступила російська Добровольча армія під командуванням генерала Денікіна, яка була союзницею Кубанського війська у війні проти більшовиків. А наприкінці травня 1920 року всю територію Кубанської Народної Республіки захопила армія радянської Росії.
Федерація з Україною
16 лютого Законодавча Рада проголосила незалежність Кубанської Народної Республіки, а за кілька днів члени Ради ухвалили рішення про приєднання Кубані до Української держави на умовах федерації. 28 травня кубанська урядова делегація на чолі з Миколою Рябоволом провела у Києві переговори із гетьманом Павлом Скоропадським, який пізніше згадував:
«З Кубанню та Чорноморською областю у нас встановилися цілком дружні стосунки. Були пропозиції про створення союзу і навіть більше того, щоб Кубань увійшла до складу України на автономних засадах. Я цього дуже хотів. Я хотів відправити дивізію Натієва на Кубань і сформувати ще частини для відправки до Чорномор’я. Тоді ж я і почав формування Чорноморського коша у Бердичеві».
Упродовж літа і осені гетьманський уряд щомісяця надсилав Кубанському війську зброю, боєприпаси та спорядження. У листопаді були укладені українсько-кубанські угоди про дипломатичні відносини і торговельні, банківські та поштові зв’язки. Однак проти об’єднання Кубані та України виступила російська Добровольча армія під командуванням генерала Денікіна, яка була союзницею Кубанського війська у війні проти більшовиків. А наприкінці травня 1920 року всю територію Кубанської Народної Республіки захопила армія радянської Росії.