Доступність посилання

08 грудня 2016, Київ 08:34

Путінські сигнали міжнародній спільноті: український аспект


           Слухати:Щоб зберегти аудіо-файл на Вашому комп''ютері для подальшого прослуховування, слід натиснути правою кнопкою мишки на лінку «завантажити» та вибрати «Save Target As...» або «Зберегти Об''єкт Як...» та вказати місце для збереження файлу. Після завантаження відкрийте його, двічі клацнувши на ньому мишкою.

Ведучий: Кирило Булкін
Гості Свободи: професор, доктор політичних наук Сергій Телешун та директор Центру миру, конверсії та зовнішньої політики Олександр Сушко

(Скорочена версія. Повну версію «Вечірньої Свободи» слухайте в аудіозаписі)

Кирило Булкін: Шановні гості, ми сьогодні сфокусуємось на тих сигналах або, як кажуть, меседжах, які президент Путін висловив під час своєї вчорашньої прес-конференції, яку можна небезпідставно розглядати як підбиття підсумків його двох президентських термінів і завдання векторів для свого наступника.

Президент Росії Володимир Путін «під завісу» свого другого терміну залишив світові і, зокрема, Україні, як то кажуть, інформацію для роздумів.

Але спочатку загальний огляд найцікавіших висловлювань російського президента під час цієї прес-конференції від моєї колеги Юлії Жмакіної. Юлія Жмакіна: З того, що безпосередньо торкається України, це тема НАТО. Російський президент подав чіткий сигнал насамперед тим країнам Європи, від яких залежатиме рішення про приєднання України до ПДЧ.

А самому Києву вдруге за один тиждень у напівжартівливій формі пояснив про перенацілення ракет з російської території у разі потреби. А виникне вона, якщо Україна таки вступить до альянсу і дозволить розміщувати бази та системи протиракетної оборони на своїй території.

На перспективу говорив Володимир Путін і про США. Лаяв Америку, розповідаючи, що у Європі вона проводить антиросійську політику, коли умовляє не купувати російську сировину чи шукає нові маршрути транзиту енергоносіїв в обхід Росії.

Разом із тим російський президент вказує, що без Росії Америці не впоратися зі світовим тероризмом, із бідністю та з інфекційними захворюваннями.

Дісталося від лідера Росії і ОБСЄ за вибрики під час парламентських виборів у грудні минулого року. Йдеться про ситуацію з приїздом їхніх спостерігачів, яким тепер, напередодні президентських виборів, Путін радить краще навчати власних дружин варити «щі».

Неморальною та неправовою називає Володимир Путін підтримку одностороннього проголошення незалежності Косова, що очікують найближчої неділі, 17 лютого, від парламенту краю.

Тим же країнам, котрі готові визнати рішення косовських албанців про відділення від Сербії, Володимир Путін закидає політику подвійних стандартів і запитує, що їм заважає визнати незалежність Північного Кіпру.

Моя колега Юлія Жмакіна зробила короткий огляд найцікавіших, принаймні для нас, українців, висловлювань Володимира Путіна на вчорашній прес-конференції. І тепер я хотів би перейти безпосередньо до конкретних тем.

Насамперед нас, звісно, може цікавити погроза перенацілити ракети на Україну в разі розміщення на її території баз НАТО.

Наступного дня після того, як ця теза прозвучала вперше під час зустрічі російського та українського президентів у Москві, держсекретар США Кондоліза Райс охарактеризувала її як неприйнятну і сказала, що НАТО не допустить можливості залякування Росією своїх сусідів.

Але Володимир Путін повторив свої погрози на вчорашній прес-конференції, попри те, що і Президент Ющенко, і міністр закордонних справ Володимир Огризко запевнили, що ніколи не буде такого, що бази НАТО будуть розміщені в Україні.


Володимир Путін (переклад): Ми ні на кого не збираємось нічого перенацілювати без крайньої потреби...

Наші експерти вважають, що ця система загрожує нашій національній безпеці. І якщо вона з’явиться, то ми будемо змушені адекватно реагувати. От тоді ми змушені будемо, напевно, перенацілити частину наших ракетних систем на ці об’єкти, що нам загрожують.

Не ми ж їх створюємо! Ми просимо цього не робити. Нас ніхто не слухає. І ми завчасно попереджаємо: ви зробити цей крок, а ми змушені будемо відповісти ось так.

Шановні гості, як, на вашу думку, Україні слід реагувати на ці слова? Чи не здається вам, що та реакція, яка вже прозвучала і від Президента, і від міністра закордонних справ, була занадто оборонною, такою, що Україна немов виправдовується?

Сергій Телешун: Можливо, я радіослухачам запропоную інший формат, хоча б у цьому питанні.

По-перше, що це за слова, як їх сприймати, тому що ми чомусь схопилися за ракети. Хоча для мене в цьому виступі, дуже важливому виступі, це були меседжі (модне слово зараз) не тільки для росіян, насамперед для світу.

А меседжі такі. Перше. Медведєв буде продовжувачем його курсу найближчі 12 років. Тобто, у зовнішній політиці РФ активізує зусилля військово-політичні у зовнішньополітичній сфері, щоб вийти за межі регіонального лідера і почати грати по великому рахунку.

І навіть був переданий привіт президенту США Джорджу Бушу через фразу: «Ми разом домовилися воювати з тероризмом». Це була домовленість між, як казав президент США, «другом моїм Володимиром і другом моїм Джорджем».

Друге. Курс незмінний. Ми розуміємо.... Я неспроста сказав, що те, що у Володимира Путіна буде на язиці і на розумі, те у Медведєва буде тільки на розумі. Тобто, він буде обережно виконувати функцію злого і жорсткого слідчого, де Путін буде прем’єром.

І він також відмітив, що він буде вести економічну складову у стосунках не тільки з зовнішніми країнами, а й всередині, тобто він не відкидає і навіть натякнув, інше питання, чи буде він прем’єром, але він сказав, що він буде прем’єром. Чи, можливо, це інформаційний хід, а чи який завгодно.

Третє, що для мене найважливіше. Сьогодні Росію, як на мене, крім натовської риторики, більш хвилює проблема Косова, і навіть як на Абхазію, Осетію...

Пане Телешун, ми про це ще будемо говорити.

Сергій Телешун: Я просто кажу, що він натякнув інформаційну складову для України, навіть більше не стільки для України, відверто кажучи, а для Євроатлантичного союзу.

Не встигла Україна відреагувати, як за Україну відреагували Держдеп, центр у Брюсселі і багато інших структур. І тільки вже вчора ввечері, наскільки я пам’ятаю, відреагували українські речники. Це також показник. Тобто, ще до українських високопосадовців відреагували США і Брюссель.

І останнє. Путін в якісь мірі, як на мене (тут ми повертаємося до попереднього опитування), кинув інформаційну складову: готуйтеся до адекватних дій.

Можливо, це будуть не ракети, а, по-перше, це буде зовнішньополітична складова; по-друге, це буде звернення до симпатиків в Україні, які налаштовані на антинатовський курс; по-третє, як на мене, будуть готуватися методи пропагандистського спеціального характеру, які будуть посилюватися в Україні.

Олександр Сушко: Для мене є показовим той факт, що, власне, метою інформаційної атаки є намагання України розпочати чи продовжити процес вступу до НАТО.

Мабуть, у російської сторони немає достатніх аргументів, щоб запобігти цьому чи створити відповідне інформаційне тло реалістичних аргументів, тому вкидаються аргументи зі сфери, які взагалі не стосуються проблематики вступу до НАТО, тому що, згадаймо, про які взагалі об’єкти говорив президент Путін. Президент Путін чітко говорив про об’єкти системи американської протиракетної оборони.

Давайте поставимо питання: чи є це питання на порядку денному, чи Україна хоче мати ці об’єкти, чи США хочуть мати ці об’єкти? Ні, це питання не стоїть, не стояло і не буде стояти, тому що ніякої — ні тактичної, ні стратегічної — потреби у таких системах на території України немає.

У чому ж тоді логіка російського президента? Я гадаю, що йдеться про створення штучного, нереального причинно-наслідкового зв’язку для української аудиторії, щоб привчити українського споживача інформації до тези про те, що вступ в НАТО неодмінно тягне за собою розташування на Україні іноземних військових баз.

Це абсолютно не так. Але якщо цю фазу повторити 10 раз, 100 разів, розжувати її в різних інстанціях, прокоментувати її тисячі разів, то я вас запевняю, що після тривалого пережовування цієї цитати і інших цитат у більшості громадян України складеться стійка думка про те, що вступ до НАТО тягне за собою неодмінне розташування військових баз.

Уже як громадяни ставляться до цих баз, то в основному негативно, але головне – це створити оцю прив’язку міцну, щоб громадяни повірили в абсурдну річ.

У даному випадку.... Тобто, Путін нічого не говорив про сам намір України стати членом Північноатлантичного альянсу у політичному сенсі, власне, про подію як таку чи про ПДЧ він нічого не говорив. Натомість він говорив про речі, які абсолютно не на порядку денному. Тобто, ми попалися на цей гачок реально, український інформаційний простір знову виявив свою слабкість, некритично сприйнявши абсолютно абсурдні закиди.

Тому якщо говорити про реакцію, то я думаю, що та іронічна реакція, яку висловив заступник глави Секретаріату Президента Чалий, який сказав, що це наші дружні дискусії, можливо, вона комусь здалася слабкою, але це іронія очевидна, яка свідчить про те, що, принаймні, наші чільники розуміють, що йдеться про абсолютно нереальні речі, йдеться про питання, які наразі не обговорюються і навряд чи будуть обговорюватися...

(Скорочена версія. Повну версію «Вечірньої Свободи» слухайте в аудіозаписі)

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG