Р. С.: Наскільки такі зміни прийнятні для сьогоднішніх українських реалій?
О. С.: Мені здається, що керівництво країни керується тезою, що реформувати перераховані структури можуть тільки не вихідці з самих структур. Щось на зразок: сам себе не може реформувати, а повинні це робити люди збоку. Але це тільки такий теоретичний постулат. Практика показує: якщо фахівці цим не займаються, то виходить щось таке, що ми потім постійно вдосконалюємо і вдосконалюємо.
Р. С.: Серед законопроектів, які Президент надіслав до парламенту, як невідкладний є законопроект про створення Національної гвардії. Це 40-тисячне озброєне формування, яке, загалом, є ще однією армією, яка, до того ж, має повноваження правоохоронного органу. А підпорядковуватись цей орган має не МВС, не Міноборони, а Президенту. Чи не спрямовано це на монополізацію силовиків у руках Президента?
О. С.: Це політична оцінка. Як професіонал, не хочу давати політичної оцінки. Я знаю, що будь-яка силова структура – це механізм. Це, умовно кажучи, автомобіль. Він може бути досконалий, а може бути на зразок якось там ГАЗона. «Мерседес» чи «Запорожець»? Різниця є. Але і та, і інша – це машина, вона їде. Але куди їхати, за чим і кого везти – це прерогатива політичної влади, керівництва.
Р. С.: І ще одна ініціатива – це створення Антикорупційного органу. Як один із варіантів, його планують створити при МВС. На вашу думку, наскільки це доцільно, зважаючи на те, що саме МВС традиційно називають дуже корупційним органом?
О. С.: Майже 15 років борються із корупцією, а вона кожен день зростає. Корупцію не переможуть доти, доки сама верхівка влади не почне боротися з корупцією у своєму найближчому оточенні. Починати треба згори. Як би ти не лякав когось внизу, завжди повторюватимуться золоті слова Марка Твена: «Якщо ти вкрав залізницю – будеш сенатором. Якщо вкрав буханку хліба – сядеш у тюрму».
Р. С.: А як Ви оцінюєте ініціативу, що прикордонні війська мають замикатися на Президентові?
О. С.: Це також особливої ролі не грає. Небезпека полягає у тому, що це піарівські кроки Балоги, який хоче під виглядом добрих намірів, запевнення Президента, що він щирий стосовно процесу державотворення, узурпувати владу в особистих інтересах.
Р. С.: А щодо ініціативи, за якою керівника та заступника керівника органу урядового зв’язку буде призначати не Кабмін, а Президент? О. С.: Життя в Україні показує: хто що має, тим і керує. У першу чергу небезпека проглядається від нинішніх верхів, що урядовий зв’язок, мовляв, це система прослуховування, і тому іде протистояння гілок влади, і щоб одна гілка влади не використовувала цей арсенал проти іншої, тому і йдуть на такі маніпуляції. Це також від недалекоглядності, коли немає консолідації гілок влади в ім’я захисту держави, народу, а тільки боротьба за владу. Тому куди латку не причепи, воно все одно буде діркою.
О. С.: Мені здається, що керівництво країни керується тезою, що реформувати перераховані структури можуть тільки не вихідці з самих структур. Щось на зразок: сам себе не може реформувати, а повинні це робити люди збоку. Але це тільки такий теоретичний постулат. Практика показує: якщо фахівці цим не займаються, то виходить щось таке, що ми потім постійно вдосконалюємо і вдосконалюємо.
Р. С.: Серед законопроектів, які Президент надіслав до парламенту, як невідкладний є законопроект про створення Національної гвардії. Це 40-тисячне озброєне формування, яке, загалом, є ще однією армією, яка, до того ж, має повноваження правоохоронного органу. А підпорядковуватись цей орган має не МВС, не Міноборони, а Президенту. Чи не спрямовано це на монополізацію силовиків у руках Президента?
О. С.: Це політична оцінка. Як професіонал, не хочу давати політичної оцінки. Я знаю, що будь-яка силова структура – це механізм. Це, умовно кажучи, автомобіль. Він може бути досконалий, а може бути на зразок якось там ГАЗона. «Мерседес» чи «Запорожець»? Різниця є. Але і та, і інша – це машина, вона їде. Але куди їхати, за чим і кого везти – це прерогатива політичної влади, керівництва.
Р. С.: І ще одна ініціатива – це створення Антикорупційного органу. Як один із варіантів, його планують створити при МВС. На вашу думку, наскільки це доцільно, зважаючи на те, що саме МВС традиційно називають дуже корупційним органом?
О. С.: Майже 15 років борються із корупцією, а вона кожен день зростає. Корупцію не переможуть доти, доки сама верхівка влади не почне боротися з корупцією у своєму найближчому оточенні. Починати треба згори. Як би ти не лякав когось внизу, завжди повторюватимуться золоті слова Марка Твена: «Якщо ти вкрав залізницю – будеш сенатором. Якщо вкрав буханку хліба – сядеш у тюрму».
Р. С.: А як Ви оцінюєте ініціативу, що прикордонні війська мають замикатися на Президентові?
О. С.: Це також особливої ролі не грає. Небезпека полягає у тому, що це піарівські кроки Балоги, який хоче під виглядом добрих намірів, запевнення Президента, що він щирий стосовно процесу державотворення, узурпувати владу в особистих інтересах.
Р. С.: А щодо ініціативи, за якою керівника та заступника керівника органу урядового зв’язку буде призначати не Кабмін, а Президент? О. С.: Життя в Україні показує: хто що має, тим і керує. У першу чергу небезпека проглядається від нинішніх верхів, що урядовий зв’язок, мовляв, це система прослуховування, і тому іде протистояння гілок влади, і щоб одна гілка влади не використовувала цей арсенал проти іншої, тому і йдуть на такі маніпуляції. Це також від недалекоглядності, коли немає консолідації гілок влади в ім’я захисту держави, народу, а тільки боротьба за владу. Тому куди латку не причепи, воно все одно буде діркою.