Доступність посилання

04 грудня 2016, Київ 04:23

Обсерваторія на горі Піп Іван має «брата» – музей у Верховині. Йому виповнюється 70 років


Галина Добош Івано-Франківcьк, 18 лютого 2008 (RadioSvoboda.Ua) – 70 років тому був відкритий історико-краєзнавчий музей у Жаб’є-Ільці (тепер селище Верховина). Та за свою історію він не працював і десять років. Його тричі відкривали – у 1938, на початку 90-х і у 2004-му. З минулого року музей «Гуцульщина» став філією обласного краєзнавчого музею. А будували його паралельно з обсерваторією на горі Піп Іван.

Гора Піп Іван
Про колишню обсерваторію на горі Піп Іван, яку ще називають «Білим слоном» за схожість до цієї тварини взимку, коли її огортає сніг, знає багато хто — від звичайних туристів до науковців і чиновників. Та широкому загалу мало відомо, що паралельно зводились два об’єкти: обсерваторія і музей у Жаб’є-Ільці. Для поляків, найімовірніше, це були не лише науково-культурні заклади, каже теперішній керівник музею Юрій Кречуняк: «Існувала релейна станція з гори Піп Іван на музей в Жаб’є-Ільці і звідти кабелем прямий зв’язок ішов на Варшаву. Все-таки об’єкт цей мав стратегічне значення, раз військові будували, тим більше Юзеф Пілсудський сам неодноразово приїжджав і був на відкритті і обсерваторії, і музею. Це на той час досить солідна техніка, яка дозволяла досконало притягати майже всі об’єкти Європи».

Недовго тоді проіснував музей – до вересня 1939-го. Великі скульптури і картини навіть не встигли доїхати з Польщі, залишились у Варшаві і Кракові. За наступні піввіку частина експозиції потрапила до музеїв Станіслава і Коломиї, зникли авторські роботи Шкрібляків з Яворова, будинок розібрали, цегла пішла на будівництво будинку райкому партії, щось розтягли місцеві люди, решту довершила пожежа.

Крім ентузіазму, потрібні й гроші

Відродження музею розпочалось у 90-х роках з ініціативи Всеукраїнського товариства «Гуцульщина», філії «Гуцульщина» НДІ українознавства. Ентузіасти, в тому числі й Юрій Кречуняк, збирали документи, світлини, ужиткові речі, роботи народних майстрів. Є колекція ляльок-гуцулят, які об''їздили всю діаспору – від Америки до Австралії, стародруки. Одну з книг, «Ліствицю» Іоанна Синайського, Юрій привіз з Мордовії, де бібліотеку вивезених галицьких священиків заробітчани «підкладали у ватру». Юрій Кречуняк каже: «Знайшов уже їм дров і заміну-еквівалент, а ці книги помалу вилучив і зберіг. І цілу бібліотечку поштою переслав додому, зберігав і зараз виставлено в музеї для огляду».

Певний час саме вдома зберігав значну частину музейних експонатів Юрій Кречуняк. Кілька років тому історико-краєзнавчий музей «Гуцульщина» отримав приміщення – один зі старих корпусів школи. Проводять реконструкції, для експозиції готують чотири зали. Разом зі школярами записують від старших людей легенди, перекази, коломийки, обрядові пісні.

Перші дві експозиції – «Природа рідного краю» та до 25-річчя сімейного ансамблю Ванджураків-Ільків. Позитивною є і зміна статусу музею, який рік тому став філією обласного краєзнавчого, каже начальник обласного управління туризму і культури Володимир Федорак: «Щоб з фондів краєзнавчого музею поповнити музей у Верховині певними експонатами, ми даємо на 5 років експонати безкоштовно, згідно з укладеними угодами. Іншими словами, не потрібно виділяти величезні кошти. І за цей час працівники музею повинні залучити свій фонд».

Зараз у музеї «Гуцульщина» кілька сотень експонатів, хоча 70 років тому їх було близько 30 тисяч. Придбання нових – справа не лише часу. Знаючи цінність старожитностей чи робіт народних майстрів, люди не поспішають щось віддавати в музей «за так». Для того, щоб їх викупити, і створюватиметься фонд.
XS
SM
MD
LG