Доступність посилання

06 грудня 2016, Київ 12:17

Масове нищення пам''яток історії і культури. Під загрозою споруди першого київського водогону


Ірина Перешило Київ, 19 лютого 2008 (RadioSvoboda.Ua) – За останні 15 років в Україні знищено 20 тисяч об''єктів історії і культури, – так стверджують в Українському товаристві охорони пам''яток. В середньому щороку зносять, руйнують чи палять 1000 пам''яток. Найбільше потерпає історична забудова Києва. Де під загрозою знищення сьогодні сотні будівель. Серед них – споруди першого київського водогону.

Будівля першого київського водогону
Важко сьогодні уявити, але до 1870-х років нагірна частина Києва не мала стаціонарного водопостачання. Кияни брали воду з джерел, що витікали з-під Андріївської і Замкової гір. Технічний прорив у водозабезпеченні древнього міста здійснив військовий інженер Аманд Струве. І з 1871 року в Києві запрацював водогін. Із артезіанських свердловин, пробурених на березі Дніпра, машинні станції забирали воду і перекачували її нагору. Донині на столичній Набережній – поблизу Річкового вокзалу – збереглися цегляні споруди водогону. Але свідки славної сторінки історії Києва сьогодні у занепаді. Попри те, що мають подвійний охоронний статус, як стверджує Олена Титова, голова Українського Товариства Охорони Пам''яток.

Олена Титова: «Ці об''єкти мають подвійний охоронний статус, бо вони віднесені до об''єктів архітектури і містобудування. Кілька цих об''єктів побудовано відомим київським архітектором Шиллє. За нинішнім пам’яткоохоронним законодавством виділили ще один вид нерухомої спадщини – пам''ятки науки і техніки. У світі зараз дуже велику увагу приділяють об''єктам науки і техніки. Цілі промислові райони виділяють і музеєфікують. Не лише з точки зору охорони спадщини. Але і з точки зору економічної, бо туристи дуже люблять такі об''єкти».

А могли б і гроші заробити на туризмі?

Незаперечно, що туризм у світі сьогодні стає однією з найприбутковіших галузей економіки. Відтак збереження історичного середовища – одна з найвигідніших інвестицій. А щодо успішності музеєфікації подібних об''єктів, то є приклад в Греції – музей водогону в Тессалоніках, який щороку відвідують десятки тисяч туристів. У Києві цілком можна створити подібне, тим більше, що збереглися не лише будови водогону, але й технічне устаткування всередині. Проблема лише у тому, що немає кому це берегти. Управління охорони історичної та культурної спадщини, яке держава уповноважила захищати пам''ятки, устами свого начальника Руслана Кухаренка здатне лише констатувати факт занепаду об''єкту.

«Ми кілька разів писали приписи власникам цих споруд, кілька разів наголошували, що треба реставрувати ці будівлі. Але багато з них вже без даху. Вони благополучно продані ще за минулої влади. Тому нічого не можна зробити», – зауважила Руслана Кухаренка.

А тим часом в інтернеті запросто можна знайти з десяток проектів забудови на місці будівель київського водогону. Всі вони позначені як житлово-офісно-торгівельно-розважальні центри. Реалізація таких проектів – за висловом архітектора Георгія Духовичного – поступово перетворює древній Київ на великий балаган. Вочевидь, у такому вигляді місто також матиме свою історію. Але чого вона вчитиме і кому буде цікава?
XS
SM
MD
LG