Прага, 20 лютого 2008 (RadioSvoboda.Ua) – Президент Віктор Ющенко у середу вилетів з несподіваним робочим візитом до Парижа, де ввечері запланована його зустріч з Президентом Франції Ніколя Саркозі. Темою обговорення є, зокрема, зміст нової посиленої Угоди «Україна-ЄС», яка зараз готується. Від липня Франція перебере головування в ЄС і тому від французької дипломатії багато що залежить. Це друга зустріч глав держав за останні півроку. Більше про суть переговорів Радіо Свобода розповіла українська журналістка, яка працює в Парижі, Алла Лазарєва.
Архівна фотографія
Радіо Свобода: Чи концепція «асоційованого партнерства» України з Євросоюзом, яку нині пропонує Франція, це крок вперед у євроінтеграції України, чи це все-таки певний евфемізм, адже таке ж «партнерство» з ЄС вже має, наприклад, Чілі?
А.Л.: Це трошки крок вперед і водночас вбік. Це непрямий шлях зближення з Євросоюзом, певний замінник прямого наближення до членства через зону вільної торгівлі, так як це відбувалося у Польщі, Словаччині, інших центральноєвропейських країнах. Більшість тутешніх оглядачів кажуть, що ця угода задумана для того, щоб дати поступку Росії після того як Франція дуже швидко і одна з перших визнала незалежність Косова. Виходить, що українські інтереси в певний спосіб принесені в жертву інтересам албанським.
Р.C.: Що саме передбачає концепція «асоційованого партнерства»?
А.Л.: Правильно Ви кажете, що Чілі має відповідну угоду. Тобто, в принципі тут більше економічного наповнення. Політичного партнерства немає. Немає зобов’язань щодо енергетичної безпеки і енергетичної солідарності, як це передбачається, наприклад, для держав членів ЄС. Тобто, за своєю суттю це покращений митний союз. Кращі умови для спільної торгівлі, але суттєвого політичного наповнення там немає.
Р.C.: Якраз із приходом Саркозі до влади оглядачі очікували потепління французько-українських відносин. Чи можна вже зараз робити висновок, що ці очікування не справджуються повною мірою?
А.Л.: Можна. І в одному інтерв’ю, зокрема, Анн де Танґі, це одна з провідних експертів з українських питань у Центрі міжнародних досліджень Франції, сказала, що позиція самого Саркозі і позиція політичного класу є різними. Якщо Саркозі справді має дещо відмінні погляди і на Центральну Європу, і на трансатлантичне співробітництво, то більшість політичного класу, яка представлена сьогодні в структурах міністерських, в системі консультантів різного рівня, вони залишилися тими самими. Це ті самі люди, які підтримували Ширака, привели його до влади і які мають зорієнтовані на Росію позиції.
Р.C.: Чи варто в такому ж ключі розцінювати заяву одного з французьких дипломатів про те, що Франція вважає передчасним приєднання України до Плану дій щодо членства в НАТО?
А.Л.: Напевно, що так. Очевидно, що незапланований візит Ющенка до Парижа пов’язаний з цією заявою. Принаймні, дипломатія цього не заперечує і українська, і французька, що це одна з тем, яка буде обговорюватися. Схоже, що це справді продовження партнерської лінії з Росією, яка категорично висловлюється проти українського членства в НАТО і навіть отримання ПДЧ.
Р.C.: Тобто, варто очікувати, що Ющенко буде намагатися переконати Саркозі підтримати євроатлантичні прагнення українського керівництва?
А.Л.: Очевидно, що так. Сподіваючись, що особиста позиція Саркозі відмінна від позиції більшості провідних французьких дипломатів і політиків, він намагатиметься переконати підтримати українську кандидатуру на самміті НАТО в Бухаресті.
Архівна фотографіяА.Л.: Це трошки крок вперед і водночас вбік. Це непрямий шлях зближення з Євросоюзом, певний замінник прямого наближення до членства через зону вільної торгівлі, так як це відбувалося у Польщі, Словаччині, інших центральноєвропейських країнах. Більшість тутешніх оглядачів кажуть, що ця угода задумана для того, щоб дати поступку Росії після того як Франція дуже швидко і одна з перших визнала незалежність Косова. Виходить, що українські інтереси в певний спосіб принесені в жертву інтересам албанським.
Р.C.: Що саме передбачає концепція «асоційованого партнерства»?
А.Л.: Правильно Ви кажете, що Чілі має відповідну угоду. Тобто, в принципі тут більше економічного наповнення. Політичного партнерства немає. Немає зобов’язань щодо енергетичної безпеки і енергетичної солідарності, як це передбачається, наприклад, для держав членів ЄС. Тобто, за своєю суттю це покращений митний союз. Кращі умови для спільної торгівлі, але суттєвого політичного наповнення там немає.
Р.C.: Якраз із приходом Саркозі до влади оглядачі очікували потепління французько-українських відносин. Чи можна вже зараз робити висновок, що ці очікування не справджуються повною мірою?
А.Л.: Можна. І в одному інтерв’ю, зокрема, Анн де Танґі, це одна з провідних експертів з українських питань у Центрі міжнародних досліджень Франції, сказала, що позиція самого Саркозі і позиція політичного класу є різними. Якщо Саркозі справді має дещо відмінні погляди і на Центральну Європу, і на трансатлантичне співробітництво, то більшість політичного класу, яка представлена сьогодні в структурах міністерських, в системі консультантів різного рівня, вони залишилися тими самими. Це ті самі люди, які підтримували Ширака, привели його до влади і які мають зорієнтовані на Росію позиції.
Р.C.: Чи варто в такому ж ключі розцінювати заяву одного з французьких дипломатів про те, що Франція вважає передчасним приєднання України до Плану дій щодо членства в НАТО?
А.Л.: Напевно, що так. Очевидно, що незапланований візит Ющенка до Парижа пов’язаний з цією заявою. Принаймні, дипломатія цього не заперечує і українська, і французька, що це одна з тем, яка буде обговорюватися. Схоже, що це справді продовження партнерської лінії з Росією, яка категорично висловлюється проти українського членства в НАТО і навіть отримання ПДЧ.
Р.C.: Тобто, варто очікувати, що Ющенко буде намагатися переконати Саркозі підтримати євроатлантичні прагнення українського керівництва?
А.Л.: Очевидно, що так. Сподіваючись, що особиста позиція Саркозі відмінна від позиції більшості провідних французьких дипломатів і політиків, він намагатиметься переконати підтримати українську кандидатуру на самміті НАТО в Бухаресті.
