Доступність посилання

04 грудня 2016, Київ 06:33

Чи вплинуть зміни у російській владі на зовнішню політику Росії? (аналіз)


Василь Зілгалов Прага, 26 лютого 2008 (RadioSvoboda.Ua) – Сьогодні, коли вже фактично зрозуміло, що на місце Володимира Путіна в Кремлі прийде нинішній перший віце-прем’єр Росії Дмитро Медведєв, багатьох цікавить майбутнє керівництво російською зовнішньою політикою. Це особливо гостро дискутується в колишніх радянських республіках і в країнах Центральної та Східної Європи.

Уже зараз чимало аналітиків зауважують менш конфронтаційний тон зовнішніх заяв Медведєва, якщо порівнювати їх із зовнішньополітичними заявами Володимира Путіна. За винятком деяких висловлювань для внутрішнього вжитку, Медведєв уникнув до сьогодні різкої антизахідної риторики і взагалі висловлювався на тему зовнішньої політики більш примирливо і ліберальніше, аніж Путін.

Медведєв стане лише «ліберальним прикриттям»?

Чимало аналітиків вважають, що кремлівське керівництво, яке складається в основному з «яструбів-силовиків», знайшло у Медведєві, далекому від військових і працівників сил безпеки, добре прикриття для своїх амбіційних планів щодо захоплення міжнародних ринків російськими мега-корпораціями на кшталт «Газпрому». Однак зовсім не обов’язково, що Росія відмовиться від багатьох агресивних намірів і дій, які привели її до утвердження на міжнародній арені в останні роки.

Тому, як зазначає аналітик Радіо Свобода Віктор Яссман, не виключено, що в тандемі Медведєв-Путін вирішальна роль у проведенні подальшої агресивної зовнішньої політики буде належати саме Володимирові Путіну. Останній, імовірно, продовжить протистояння зі США і Європейським Союзом, що буде своєрідним підсиленням планам економічного проникнення на Захід. Тим більше, що в Кремлі навряд чи відмовляться від риторики Путіна, яка прозвучала у лютому 2007 року в Мюнхені і дала можливість Росії перебувати в центрі міжнародної уваги. Це сподобалося силовикам у Москві, і вони бачать у цьому можливість спроектувати збільшене, щодо внутрішньої реальності, зображення Росії, призначене саме для зовнішнього світу. Адже ж Москва не в силах продовжити конфронтацію на всіх фронтах, як у часи «холодної війни», бо її потужність набагато менша, аніж була в Радянського Союзу. Так що у глобальному плані зовнішня політика Росії мало зміниться і після президентських виборів. Бо новий президент, хоча і не силовик, як це вже постаралася показати московська пропаганда, але все ж залишається поки що «політичним рівнянням з багатьма невідомими».

Аналітики прогнозують, що Росія продовжить маніпулювати деклараціями щодо енергетичної безпеки і намагатиметься максимально використати свою тимчасову енергетичну монополію у світі. Москва і надалі буде займати не чітку позицію щодо ядерного озброєння Ірану та лякатиме Європу і світ своєю адекватною відповіддю на розміщення американських ПРО у Європі.

Росія стане більш агресивною щодо своїх непокірних сусідів?

Нинішній кандидат у президенти Росії Дмитро Медведєв, який очолює раду директорів «Газпрому», вже висловлював свої міркування про нібито суто економічний характер позицій енергетичних компаній Росії щодо сусідів. Але більшість аналітиків переконана, що енергетичні важелі зовнішньої політики Росії будуть використовуватися не менш активно і надалі, особливо щодо сусідів.

Активізацією агресивності Москви щодо сусідів може стати приїзд Володимира Путіна на саміт НАТО до Бухареста на початку квітня. Там, як очікують, він продовжить, ще у ролі президента, розколювати Альянс у питанні прийняття чи неприйняття України та Грузії до НАТО.

Проросійські політики в Україні на кшталт Віктора Януковича вже сьогодні прогнозують, що Москва використає проти України «весь набір економічних механізмів з метою не допустити реалізації Києвом недружніх щодо Росії ініціатив». Янукович має на увазі, насамперед, намагання України отримати на саміті в Бухаресті від НАТО План дій щодо членства в Альянсі, що викликає в Москві нервові реакції.

XS
SM
MD
LG