Доступність посилання

04 грудня 2016, Київ 20:37

Росія: Час виборів – час співіснування (Точка зору)


Віталій Портников, оглядач Після президентських виборів у Росії починається, можливо, найцікавіший період у новітній політичній історії цієї країни – час співіснування нового Президента, Дмитра Медведєва, із його попередником Володимиром Путіним.


Після президентських виборів у Росії починається, можливо, найцікавіший період у новітній політичній історії цієї країни – час співіснування нового Президента, Дмитра Медведєва, із його попередником Володимиром Путіним.

Кожна бюрократія має свої закони. А один із атрибутів російської влади – це портрети лідерів, які мусять висіти в кабінеті кожного державного службовця.

Після березневих виборів Володимир Путін збирається сісти у крісло прем’єра Росії, але портрету свого наступника на стіні в нього не буде. Про це Путін дав зрозуміти на недавній прес-конференції у Москві.

«Мені для того, щоб побудувати відносини з Дмитром Анатолійовичем Медведєвим, якщо його оберуть на Президента, не потрібно вішати його портрети. В нас досить інших засобів вибудувати робочі взаємини, які дозволять нам ефективно працювати над вирішенням спільних завдань розвитку країни», – заявив поки що Президент Росії.

Путін хоче залишитися справжнім господарем Кремля, Медведєв – стати ним?

Ці слова означають, що Путін далі хоче залишатися господарем Кремля, каже Радіо Свобода російський опозиціонер Володимир Рижков.

«Це не був виступ Президента, що йде. Це був виступ чинного лідера країни, який збирається бути лідером країни і надалі. Весь час дають зрозуміти: є номер один, є номер два», – вважає Рижков.

Але бути номером два Дмитро Медведєв не хоче. В інтерв’ю часописові «Ітоґі» він заявив, що в Росії буде сильна президентська влада і чітка виконавча вертикаль. Після очікуваної інавгурації в травні Медведєв матиме всі атрибути президентської влади, включно з так званою «ядерною валізою».

Медведєв – соратник Путіна ще з часів його кар’єри в мерії Санкт-Петербурга. Але наївно думати, що таку дружбу не можуть розбити владні амбіції, переконані спостерігачі.

Так, наприклад, під час путчу 1991 року тодішній Президент Росії Борис Єльцин стояв пліч-о-пліч із віце-президентом Олександром Руцьким і спікером парламенту Русланом Хасбулатовим. Але через два роки конфлікт між цими політиками вилився у збройну сутичку зі стріляниною по російському парламенту.

Із двох угруповань силовиків одне підтримає Путіна?

І тепер владна еліта Росії починає перегруповуватися у два табори. Нова модель влади вимальовується в той час, як у Москві загострилася боротьба між силовиками з найближчого оточення Путіна. Одну групу очолює директор Федеральної служби контролю за обігом наркотиків Віктор Черкесов, а іншу – заступник керівника Адміністрації Президента Росії Ігор Сєчин і голова Федеральної служби безпеки Микола Патрушев.

Сєчин активно виступав проти того, щоб Медведєв був наступником Путіна. Він пропонував внести зміни до російської Конституції, щоб дати Путінові змогу втретє залишитися у президентському кріслі.

Московський політолог Володимир Прібиловський каже Радіо Свобода, що Путін може використати одну групу силовиків, таких, як Сєчин, Патрушев і впливовий начальник Слідчого комітету при Прокуратурі Росії Олександр Бастрикін, щоб стримувати свого наступника.

«Є різні обмеження. Це „Єдина Росія“, яка клянеться у вірності Путінові, зі своєю конституційною більшістю і Сєчин, якого Медведєв, можливо, буде змушений призначити керівником Адміністрації Президента чи ще кимсь, і Бастрикін, який зі своїм слідчим комітетом за всіма стежить», – попереджає Прібиловський.

Крім цього, оглядачі прогнозують, що довкола Медведєва згуртується група ліберальних технократів, таких, як міністр фінансів Олексій Кудрін та голова «Єдиних енергетичних систем Росії» Анатолій Чубайс. І врешті-решт одна група російської еліти переможе іншу.

Невдачі й успіхи двовладдя в Росії

Історики кажуть: за часів двовладдя Росія переважно була нестабільною, точилася запекла підкилимна боротьба, а чиновники витрачали левові сили на інтриги.

Втім, були й винятки. У двадцятому столітті, наприклад, останній цар Росії Микола Другий ділив владу з прем’єром Петром Столипіним, що відомий своєю земельною реформою. А радянський лідер Леонід Брежнєв віддав частину повноважень Олексієві Косигіну, який був Головою Ради міністрів.

Професор російської історії Гарвардського університету Едвард Кінан каже Радіо Свобода, що найефективніше така модель працювала у 17 столітті, за часів Михайла Першого, першого царя з династії Романових, і його батька, митрополита Філарета, який діяв як офіційний співправитель свого сина-монарха.

«Михайлові Федоровичу було 16 років, коли запанували Романови і стара аристократія. Батько і син непогано разом співпрацювали. Фактично Філарет керував країною», – зауважує американський історик.

Михайло вступив на престол після років голоду, іноземної окупації і міжкланової боротьби, що ледь не поставили крапку на російській державності. Путін і його соратники не раз порівнювали часи правління Єльцина з тим періодом, який називають «Великою смутою».

Медведєв часто називає Путіна своїм батьком, і тому аналогії з цим історичним періодом неминучі, каже професор Едвард Кінан: «Коли Путін говорить про „Велику смуту“, мені важко повірити, що він не думав про себе, що він відновить Росію так, як це зробив Філарет».

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG