Доступність посилання

09 грудня 2016, Київ 17:38

Четвертий похід за посадою президента Росії, або спектакль триває. Епатаж як спосіб існування. Прогнозована некерованість (Портрет Володимира Жириновського)


Ірина Штогрін Київ, 29 лютого 2008 (RadioSvoboda.Ua) – Хочеш слави, зумій прославитися! Відповідних умінь та навичок у заступника голови Державної Думи Російської Федерації, засновника та керманича Ліберально-демократичної партії Росії (ЛДПР) Володимира Жириновського вистачає.

Володимир Жириновський під час передвиборного виступу, Москва, 29 лютого 2008 р.
До слави Жириновський іде найкоротшими шляхами: уже вчетверте балотується у президенти Росії, обіцяє виборцям усе, що вони хочуть почути; демонструє повну зневагу до суверенітету сусідніх держав та міжнародного права і влаштовує публічні скандали. Останній – це бійка під час передвиборних телевізійних дебатів із довіреною особою Андрія Богданова, кандидата у президенти РФ від Демократичної партії.

«Мати – росіянка, а батько – юрист»

Цю фразу приписують Жириновському після виборчої кампанії 1991 року. Однак пізніше політик скаже, що його батько був агрономом, а не юристом. А народився найскандальніший із сучасних політиків Росії в Алмати (Казахстан) 25 квітня 1946 року. Мати Олександра Павлівна Макарова (Жириновська за першим чоловіком) мала шістьох дітей. Володимир є її наймолодшим сином. Що стосується батька, то Жириновський довгий час стверджував, що той загинув 1946 року. Однак у 2001 році у книзі «Іван, запни душу» політик уперше визнав, що того року його батько Вольф Ісакович Ейдельштейн насправді емігрував до Польщі, а пізніше до Ізраїлю.

44 роки тому Володимир Жириновський приїхав до Москви. Він із відзнакою закінчив Інститут східних мов МДУ та вечірнє відділення юридичного факультету. Працював у Міжнародному відділі Радянського Комітету захисту миру та в Інюрколегії Міністерства юстиції СРСР. Наразі Жириновський є доктором філософських наук, професором, почесним академіком Російської Академії суспільних наук. Його твори нараховують 55 томів. Від листопада 1990 року Жириновський займається лише політикою.

«Ми повинні любити батьківщину і постійно грати на тому поганому, що є в нашому народі, – така доля опозиції»

Володимир Жириновський є автором проекту «Програма Соціал –демократичної партії». При першому ж обговоренні «соціал-» замінили на «ліберал-». Початково партія нараховувала лише 13 членів і презентувала себе як популістсько-демократичну силу. Але згодом заявила про себе як проімперська та радикально-патріотична. Жириновський як лідер партії закликає відновити «Велику Росію» як імперію, виступає проти поділу на національні республіки. ЛДПР недвозначно проповідує «пріоритет російського народу в державі» і засуджує «засилля неетнічних росіян у бізнесі та владних структурах».

Під час спроби державного перевороту 1991 року Володимир Жириновський активно підтримав путчистів, а потім організовував акції протесту проти розпаду Радянського Союзу.

«Обіцяю все!»

Із 1993 року очолювана Жириновським ЛДПР має мандати у Державній Думі, а її політичний лідер є депутатом п''яти скликань. Від 2000 року і по цей час Володимир Жириновський є заступником (віце-спікером) голови Державної Думи. Він активно використовує думську трибуну для пропаганди своїх ідей, а висуваючи свою кандидатуру на посаду президента, щоразу демонструє довершені зразки популізму. Як то: відмінити вступні іспити, провести усім безкоштовно газ чи виплачувати аліменти на дітей з державної казни. Ці тези цілком відповідають сформульованому Жириновським покликанню опозиції – грати на «тому поганому, що є в народі».

Володимир Жириновський нагороджений орденом «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня.

Одружений, має сина та двох онуків. Захоплюється полюванням, туризмом та волейболом. Своє ставлення до ґендерної проблеми сформулював так: «Жінка має сидіти удома, плакати, штопати і готувати».

XS
SM
MD
LG