| ГЛАС НАРОДУ (чоловіки): |
 Чи можна у сімейному житті дотримуватися приказки «Б’є – значить любить?» |
 Роман Миколайович, пенсіонер:- Ні в якому разі. Любов повинна бути любов’ю. |
 Віталій, студент:- Не у всіх залізні нерви, залежно від ситуації можна й зірватися, але не від любові, а від нервів. |
 Сергій, футболіст:- Якщо людина любить, то не може образити свою половинку. |
 Микола, інженер-механік:- Ні, через силу нічого не доб’єшся. А після першого побиття буде й друге і третє. |
 Олексій Григорович, пенсіонер:- Якщо б’є, то вже не любить. |
| ГЛАС НАРОДУ (жінки): |
| Ви пробачили б своєму коханому, якби він Вас ударив? |
 Інна, студентка:- Ніколи таке не пробачається, тому що весь час буде повторюватися. |
 Марія Василівна, лікар:- Чоловік не має права ні за яких обставин піднімати руку на жінку. |
 Олена, вчитель:- А як можна жити з людиною, яка тебе вдарила? А де гарантія що це не повториться? Та ще й постійні порушення психіки. |
 Алла, студентка:- Жартуючи можна, але не серйозно, бо надалі це може стати щоденною справою і припиняти це потрібно відразу. |
 Христина, школярка:- Якщо просто відштовхне, то можна й пробачити, а удар в обличчя – ні. |
Українки все ще кохають «з кулаками»
Домашнє насильство і надалі процвітатиме в Україні, якщо не змінити застарілі, «м’які» до насильників закони, прогнозує президент Міжнародного жіночого правозахисного Центру «Ла Страда - Україна» Катерина Левченко.
«Розробляти та вносити зміни до кримінального кодексу України по криміналізації фактів домашнього насильства. Заважає невизначеність суб’єкта, який має боротися з насильством, в чинному законі написано «органи внутрішніх справ», але зрозуміло, що органи внутрішніх справ – це дуже широке поняття. Заважає стаття 11, яка має назву «віктимна поведінка», яка перекладає й досі відповідальність насильника на жертву».
Потрібно змінити строк затримання
Зі свого боку, представник департаменту громадської безпеки МВС України Олександр Мусієнко запевнив, що міліція не сидить склавши руки.
«Тому наша пропозиція – змінити строк адміністративного затримання з 3 діб до часу розгляду справи суддею, щоб на час вивчення справи ми змогли порушника затримати і помістити його в ізолятор».
У Польщі чоловіки стали менше бити своїх дружин.
Як констатують соціологи, у 1996 році кількість жінок, котрі визнавали, що їхній «благовірний» пускає в хід кулаки, сягала 17%, вже в 2002 році жертв сімейного насильства стало на 5% менше. Завдяки чому полякам вдається боротися із родинним рукоприкладством, розповідає варшавська кореспондентка Радіо Свобода Єва Поштар:
«У кожному місті працюють будинки для одиноких жінок з дітьми, де вони отримують матеріальну допомогу та поради правоохорноців. Також у кожному місті діє «Синя лінія» - інформаційна телефонна лінія, де жінка може отримати юридичну пораду, поговорити з психологом або дізнатись адреси благодійних установ. У Карному кодексі Польщі в статті 207 прописано, що людина, яка знущається фізично або психічно над членами своєї сім''ї може бути позбавлена волі від трьох місяців до п''яти років. В разі особливо жорстокого поводження правопорушник позбавляють волі на 10 років. Якщо ж внаслідок насильства скривджена особа спробує накласти на себе руки, строк покарання збільшується до 12 років позбавлення волі. Фахівці застерігають, що побиття можуть траплятись у кожній сім''ї, незалежно від суспільного статусу і не лише в нетверезому стані. Боротися з цим явищем намагаються і неурядові жіночі громадські організації. Вони проводять рекламні заходи у ЗМІ, зустрічі так званих "груп підтримки", влаштовують зустрічі з психологами, правоохоронцями, навчають жінок самообороні. Жіночі благодійні фонди створюють заклади для самотніх матерів з дітьми, що стали жертвами домашнього насильства. Фонди на утримання усіх цих установ виділяє держава та міська влада».
Жертви кулаків зізнаються... Однак лише одиниці
Щомісяця у Львові звертаються за допомогою правозахисників понад 100 жінок. І це тільки лише ті жертви чоловічих кулаків, які не могли терпіти і наважилися розказати про свої синці. Ще більше представниць прекрасної статі бояться виносити сміття з хати. Хто все ж таки насмілюється піти до правозахисного центру, переступивши через страх і стереотипи? Розповідає львівська кореспондентка Радіо Свобода Галина Терещук.
«Переважна більшість клієнток центру потерпають від фізичного і психологічного насильства чоловіка, нинішнього або ж колишнього. 30% жінок потерпають від насильства більше 5 років. Галицькі жінки не довіряють міліції, тому не звертаються із заявою у правоохоронні органи, щоб згодом у суді, скажімо, довести, що вони потерпають тривалий час від насильства. Також галичанки соромляться знімати побої, пояснюючи це тим, що не хочуть рідну людину запроторити за ґрати. Доволі часто вони не хочуть виносити проблему з сім’ї, щоб не стати об’єктом обговорень для сусідів чи знайомих. Моя співрозмовниця уже другий рік потерпає від психологічного і фізичного насильства рідного брата. У неї почалися проблеми із донькою, але звертатися у правоохоронні органи жінка не хоче:
«Я б ніколи не пішла в міліцію, тому що не вірю, що міліція розгляне мою справу. Та й рідного брата посадити за грати? Ні, ніколи».
Якщо жінка хоча б раз у житті допустить щоб її вдарив чоловік, то це уже для нього згодом переростає у звичку».
Поради психолога
Передусім жертві домашнього насильства треба перестати боятися. По-друге, жінка має свідомо, без ілюзій, знайти відповідь у самій собі на запитання, чи можна їй бути разом із насильником. Чи справді «перетерпиться і якось воно буде»? Мовляв, він схаменеться і у ньому заговорить сумління.До того ж, коли у родини є діти, треба подбати і про них. Якщо дружина терпить, чому й вони мусять страждати? Говорить психолог Юлія Жаворонкова.
«Якщо у постраждалої жінки є діти, то варто і про них подумати теж, адже вони так само можуть стати жертвами і фізичного, і психологічного насильства з боку чоловіка. Життя все ж таки продовжується, а чи згодна жінка терпіти цю ситуацію надалі? Якщо це тривалий час відбувається і є побої, то побиття треба зняти, а їй пояснити, що є люди, які можуть допомогти, вона не одна».
Один із контактів, за яким жертви сімейного насильства можуть звернутися за допомогою, — телефон безкоштовної гарячої лінії міжнародного жіночого правозахисного Центру «Ла Страда Україна» : 8-800-500-33-50.
Аудіозапис програми. Перша частина:
Аудіозапис програми. Друга частина: