Доступність посилання

ТОП новини

Шевченкіана по-словацьки: прем’єра у Києві


Богдана Костюк Київ, 10 березня 2008 (RadioSvoboda.Ua) – У ці дні українці відзначають 194-ту річницю від дня народження Тараса Шевченка. Ім’я великого Кобзаря для багатьох українців, які проживають поза межами «материкової України», уособлює рідну домівку, рідну культуру, історію рідного українського краю. Своє прочитання однієї з найтрагічніших поем Тараса Шевченка – «Наймичка» – запропонувала режисер українського театру зі словацького міста Пряшева Евеліна Гвать, яку Радіо Свобода запросило до розмови. У постановці пані Гвать задіяні і дитячий співочий гурт «Сердечко», і танцювальний ансамбль «Карпатіяни».

Виступ українського Пряшівського театру в Києві
(фото М.Мушинка)
Л. Г.: Чому Шевченко? Чому «Наймичка»? Тому що це взагалі універсальний для мене матеріал, і універсальний матеріал педагогічний дуже добрий. І на ньому найголовніше, що можна зробити, – це що люди, які пізнають цей матеріал, його адаптують до себе, його потім грають, вони потім ніколи не стануть ворогами України та українців. Словацька культура і література – це щось інше, і пісня і танець зовсім інакші. Але ми їх ввели у «Наймичку». І правда ж, воно не звучало дисонансом якимось страшним, а навпаки. А ті танці? Хіба ж вони були дисонансом? Значить, така історія може статися будь-де, у будь-якому суспільстві, у будь-який час. І бачите, воно стає своїм, рідним...

Р.С.: Символічно, що Шевченкову «Наймичку» Ви показали на сцені київського Будинку вчителя – у тому самому залі, де збиралися засновники Української Народної Республіки, у приміщенні Центральної Ради. Пані Гвать, що Ви відчували, коли виходили на цю сцену, коли виводили сюди свою трупу?

(фото М.Мушинка)
Л. Г.: Я тут не раз виступала. І сказала собі: Господи, я б так хотіла коли-небудь приїхати сюди з чимось значним, більшим за обсягом. Я завжди хотіла б виступити тільки у Будинку вчителя. Ніде більше не хотіла б! Тому що Будинок учителя до мене промовляє якоюсь особливою мовою. Чому промовляє? Тут так затишно, тут так прекрасно, ти завжди пам’ятаєш, у підсвідомості в тебе є, які тут люди сиділи, які вершилися справи! Звідси починалась самостійність України. Розумієте, ну цього не можна викреслити, і ти про це завжди думаєш і знаєш. Що б ти не читав, що б ти не робив – а ти завжди пам’ятаєш, хто тут сидів. І ти тут сидиш також у цьому залі.

Театральний колектив від Союзу русинів – українців Словаччини показав Шевченкову «Наймичку» не тільки у Києві, а й також у містечку Фастів – дітям з будинку-інтернату. Пряшівські актори обіцяють повернутися до Україну із новими ідеями, виставами та концертами.
XS
SM
MD
LG