Доступність посилання

03 грудня 2016, Київ 03:00

Книгу про Моринці написали прикарпатський історик і педагог із Черкащини


Галина Добош Івано-Франківськ, 14 березня 2008 (RadioSvoboda.Ua) – Першу книгу до 200-річчя Кобзаря «Моринці. Сторінки історії села Тараса Шевченка та вшанування Кобзаря» видали прикарпатський історик академік Володимир Грабовецький і вчитель зі Звенигородщини Володимир Неумитий. Ще один прикарпатець письменник Степан Пушик стверджує, що по материній лінії Тарас Шевченко має галицьке коріння, а чимало його віршів за формою є коломийками.

Засновник Прикарпатської історичної школи, 80-річний академік Володимир Грабовецький свій вклад в Шевченкіану розпочав рівно піввіку тому з газетної публікації у «Вільній Україні» про історію першого пам’ятника Кобзареві у Винниках під Львовом.

Співавтором нової книги став уродженець Моринців, тепер директор школи в с. Попівка Звенигородського району Володимир Неумитий, який студентом у Володимира Грабовецького писав дипломну роботу про рідне село. У книгу увійшов і літопис села, і розповіді про Шевченківські меморіали, і спогади першого директора музею Шевченка у Каневі про перепоховання Кобзаря на Чернечій горі, записані вченим. Монографія різнопланова, каже Володимир Грабовецький: «Ми дали не тільки історію села Моринці, а й усе, що зв’язано з творчістю його – його поезія, мистецтво, портрети і навіть світлини, які збереглися з того часу, про те, як шанували галичани – все те докупи зібрали».

У виданні вміщено 350 ілюстрацій, старовинних гравюр, творів Шевченка-художника. Окремі акценти – про вшанування Кобзаря в Галичині.

«Є у Шевченка галицьке коріння»

А івано-франківський письменник, заслужений діяч мистецтв України, професор Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника Степан Пушик відстоює версію «галицького коріння» Шевченка по материній лінії: «Він знав про те, що його предки з Галичини. По матері ці Бойки, які приходять в Моринці, це наші опришки. Я думаю, що наші шевченкознавці трохи сплутали дідів Тарасових – котрий з них в гайдамаках і котрий столітній дід».

Про це Степан Пушик написав повість «Славетний предок Кобзаря». А ще письменник стверджує: «Шевченкова творчість, поетична творчість – це на 60 відсотків коломийка:

Послухайте, люди добрі, Що хочу казати, Я хочу про Довбуша Співанку співати... Кохайтеся, чорнобриві, Та не з москалями... і т.д.

Та ж сама коломийка. Але він коломийці надав такого звучання, якого не надали ні Вагилевич, ні Шашкевич, ні Головацький».
XS
SM
MD
LG