Доступність посилання

06 грудня 2016, Київ 10:42

Аліканте – місто світла


Олекса Семенченко Аліканте, 13 березня 2008 (RadioSvoboda.Ua) – Друге завбільшки місто іспанської провінції Валенсія є одним із найелегантніших куточків цієї країни на Піренейському півострові. Теплом і морем місто вабить сотні тисяч іноземців.

Вид на Алькасабу
Мені пощастило потрапити до Аліканте рано-вранці. Сонце вже встало, але людей на вулицях центру міста ще майже не було, крім поодиноких прихильників здорового способу життя, що бігли підтюпцем над морем. Як же чудово було пройти над водою до маріни з яхтами, і як затишно почувалося сидіти одному на лаві над водою і через маріну дивитися на величезну Алькасабу – маврську фортецю, що домінує над усім містом, спостерігати, як за нею повільно сходить сонце!

В Аліканте є лише одна визначна споруда – саме ця згадана Алькасаба, відома також, як Замок Санта Барбара. Вона стоїть на височезній скелі, і її розміри є просто приголомшуючими. Дістатися на саму гору можна за допомогою спеціально збудованого ліфту. Але не обов''язково мати історичні пам''ятки, аби бути надзвичайним містом. В Аліканте важить стиль, який відчуваєш в усьому: це дуже іспанське місто з якоюсь елегантною середземноморською аурою. Воно має широчезні парки посеред бульварів, чудово зроблені набережні, кафе-тераси, що просто запрошують розслабитися на сонечку за склянкою санґрії.

Численні ресторани на шестикілометровому пляжі

Один із місцевих мешканців зауважив: «Це типове місто для морського, пляжного туризму. Велике задоволення тут одержуєш від середземноморської кулінарії: багато морської їжі, риби, омарів. Ну і, звичайно, ми тут робимо найкращу в світі паелью».

Найкращим місцем для паельї є один із безлічі ресторанів, що розтяглися на шестикілометровому білому піщаному пляжі Сан Хуан. Цей пляж є, можливо, найближчою в Європі подобою грандіозної Копакабани в Ріо-де-Жанейро. Він тягнеться аж до Бенідорму – де ви вже потрапляєте до зовсім іншого світу – світу бетонних джунглів, повних німецьких, британських і скандинавських туристів, де на кожному кроці – ірландські паби й німецькі бір-штубе, але то вже інша історія.

Для мене ж найважливішими в місті стали яскраві кольори – глибокі, виразні й світлі – речей, які бачиш щодня, але які виглядають в Аліканте значно соковитіше: кольори неба, сонця, піску. Я подумав, що римляни помітили це теж, коли назвали Аліканте Луценум, тобто Містом Світла.
XS
SM
MD
LG