Доступність посилання

07 грудня 2016, Київ 23:01

«Офіційний Белград продовжує грати на почуттях екстремістів» – Алан Делетро


Віталій Єреміца Брюссель 20 березня 2008 (RadioSvoboda.Ua) – Минув місяць від часу оголошення незалежності Косова. Та сплеск насилля у Митровиці свідчить про те, що перші кроки на шляху суверенності даються нелегко. Організація «Міжнародна кризова група» звернулася до ООН, НАТО та Євросоюзу із рекомендаціями, що покликані запобігти росту напруги у краї. Про місію цієї організації, поради та вплив оголошення незалежності Косова на майбутнє інших регіонів Європи Радіо Свобода розмовляло із віце-президентом європейського відділу «Міжнародної кризової групи» Аланом Делетро.

Р.С.: «Міжнародна кризова група» має своїх постійних представників у Белграді, Приштині та Сараєві ось уже більше ніж 10 років. Яка мета їхнього перебування на Балканах?

А.Д.: Наше завдання аналізувати ситуацію у місцях підвищеної політичної, етнічної чи іншого роду напруги і на основі цього сприяти виробленню політичної тактики, націленої на зменшення напруги. Представництва «Міжнародної кризової групи» є в близько 70 зонах світу – там, де є ризик виникнення конфліктів.

Р.С.: Пане Делетро, що рекомендують Ваші аналітики після спостережень за життям Косова протягом першого місяця незалежності?

А.Д.: Перш за все, ми звертаємося до країн-членів Євросоюзу та США, тобто до тих, хто визнав Косово незалежною країною, із рекомендацією вплинути на країни, що вагаються. Це допоможе Косову здобути репутацію держави, що має широку підтримку світової спільноти. Інша рекомендація адресована Генеральному секретарю ООН, котрий, на наш погляд, має більш енергійно підтримувати співпрацю між ЄС та Косово. До того ж, йому треба якомога швидше заявити про те, що місія Об’єднаних Націй у регіоні має бути скорочена. Донині цього ще не зроблено. Третє, що ми радимо одночасно Євросоюзу, ООН та НАТО: без зволікань виробити спільну стратегію щодо півночі Косова – території, де переважає сербська спільнота. Є нагальна потреба створити продуману програму дій у відповідь на теперішні спроби поширити свої державні установи на терені цієї частини Косова. І поміж цим, ми рекомендували ООН організувати ефективнішу охорону кордонів і особливо відділків поліції. Адміністрації Косова ми також адресували пораду негайно покращити їхню манеру спілкування із сербами та інформувати їх про переваги, які отримає кожен серб від втілення нової програми косовського уряду.

Р.С.: Чи може повторитися насилля, сплеск якого спостерігався останнім часом у Митровиці?

А.Д.: Сутички між сербами та косовськими албанцями мають довгу історію і були породжені дискримінуючою політикою Белграду. А починаючи з «військових пригод» епохи Милошевича напруга досягла свого апогею. Те, що сталося декілька днів назад на півночі Косова, одного дня мусило статися. На це вказували насильницькі заклики груп екстремістів, що були поміж сербськими демонстрантами і у Косові, і у Сербії. Це абсолютно недопустиме. Я маю дані про те, що місіонери ООН відновлюють контроль за поліційними відділками. І, виглядає, що навіть представники поліції, серби, повертаються на свої робочі місця і відновлюють діалог із поліцією ООН. Але зараз місії ООН, KFOR та місії Євросоюзу треба чітко заявити, що повторення подібних сплесків насилля неприйнятні. Діалог Брюсселя і Белграда про межі, які не можна переходити, мусить бути виразним і відвертим. Не можна погодитися із тим, що офіційний Белград продовжує грати на почуттях груп екстремістів, що призводить до непоправних речей. На жаль, заяви окремих сербських міністрів є саме такими.

Р.С.: Позиція Москви, що лобіює інтереси Сербії, є досить категоричною. Подекуди у заявах російських лідерів йдеться навіть про загрозу та перегляд світового устрою. Наскільки пророчими є такі прогнози?

А.Д.: Говорячи про косовський прецедент, Москва постійно посилається на складні ситуації у Придністров’ї, що в Молдавії, Південну Осетію, що межує із Грузією та Нагірний Карабах, що міститься поміж Вірменією та Азербайджаном. На мій погляд, ці сумніви легко розвіяти. Я не бачу жодного регіону у світі, включно із Західною Європою, який, проголосивши незалежність, негайно отримав би підтримку 16 країн-членів ЄС. Зазначу, що є ще 4 країни Євросоюзу, що висловили готовність підтримати косовську незалежність. А це становитиме 80 відсотків населення ЄС. Такого шансу не має жодний регіон, що міг би проголосити незалежність.

До того ж, занепокоєння Росії не єдине у Європі. У Мадриді, наприклад, теж переймаються долею Баскської провінції чи Каталонії. Та навіть коли один із цих регіонів завтра оголосить себе незалежним, я впевнений, що із цим не погодиться жодна з європейських країн. Це моє глибоке переконання.
XS
SM
MD
LG