Я приїхав до Луґано потягом з італійського містечка Комо лише за 40 хвилин, включно із затримкою на кордоні для паспортного контролю, адже Швейцарія приєднається до спільної Шенґенської зони ЄС лише восени цього року, хоча і не є його членом. Коли виходиш з вокзалу, вид, який відкривається, просто захоплює дух. Із гори, на якій стоїш, бачиш перед собою засніжені верхівки Альп, а внизу у сонячному промінні неймовірної краси озеро.Щоб дістатися вниз до центру і набережної, можна просто біля вокзалу сісти у фунікулер. Мені це нагадало з’їзд у Києві з-під Михайлівського золотоверхого собору на Поділ, правда, в Луґано вагончики менші.
Вже купуючи квиток на цей транспортний засіб, побачив відмінність між мешканцями кантону Тичино й італійцями. Останні рідко знають якісь мови, крім своєї. А на більшість луґанців (не плутати з Луганськом), хоча вони теж етнічні італійці, країна проживання з її чотирма державними мовами наклала відбиток: навмисно звернувся до білетера французькою із запитанням про те, куди саме йде фунікулер, і отримав вичерпну відповідь.
Коли ж потрапив до дуже мальовничого центру, з типовими швейцарськими крамницями сиру й характерними червоними прапорами й білим хрестом на кожному кроці, сумніву в ідентичності місцевого населення не лишилося.
«Ми почуваємо себе саме як швейцарські італійці...»
Як з’ясувалося, тут є і значно більша, ніж в Італії, кількість людей, що говорять англійською. Джампаоло я зустрів у барі, де, до речі, на відміну від Італії, в якій вино є напоєм щоденного вжитку, тоді як пиво вважається витребеньками, до того ж значно дорожчими, – в Луґано ситуація протилежна: популярним є якраз пиво.
Джампаоло, зокрема, сказав: «Хоча з обох боків кордону говорять однією мовою, але ми почуваємо себе саме як швейцарські італійці. Якщо вам треба Італії, ви її тут матимете, але якщо ви хочете решти швейцарського колориту, ви теж його дістанете. Саме місто дуже незвичайне. Подивіться на пейзаж, драматичні гори, озеро, але й пальми тут скрізь! Тож кантон Тичино просто унікальний».
Джампаоло розповів, що в місті літо є, як правило, гарячим. Це, а також той факт, що в останні роки воно притягає до себе зірок кіно і спорту, спричинилося до того, що Луґано стали називати Монте-Карло Швейцарії. А ще в цьому місті відбуваються джаз- і блюз-фестивалі. І ще такий факт: перший в історії конкурс пісні «Євробачення» теж відбувся тут, у 1956 році.
Вже купуючи квиток на цей транспортний засіб, побачив відмінність між мешканцями кантону Тичино й італійцями. Останні рідко знають якісь мови, крім своєї. А на більшість луґанців (не плутати з Луганськом), хоча вони теж етнічні італійці, країна проживання з її чотирма державними мовами наклала відбиток: навмисно звернувся до білетера французькою із запитанням про те, куди саме йде фунікулер, і отримав вичерпну відповідь.
Коли ж потрапив до дуже мальовничого центру, з типовими швейцарськими крамницями сиру й характерними червоними прапорами й білим хрестом на кожному кроці, сумніву в ідентичності місцевого населення не лишилося.
«Ми почуваємо себе саме як швейцарські італійці...»
Як з’ясувалося, тут є і значно більша, ніж в Італії, кількість людей, що говорять англійською. Джампаоло я зустрів у барі, де, до речі, на відміну від Італії, в якій вино є напоєм щоденного вжитку, тоді як пиво вважається витребеньками, до того ж значно дорожчими, – в Луґано ситуація протилежна: популярним є якраз пиво.
Джампаоло, зокрема, сказав: «Хоча з обох боків кордону говорять однією мовою, але ми почуваємо себе саме як швейцарські італійці. Якщо вам треба Італії, ви її тут матимете, але якщо ви хочете решти швейцарського колориту, ви теж його дістанете. Саме місто дуже незвичайне. Подивіться на пейзаж, драматичні гори, озеро, але й пальми тут скрізь! Тож кантон Тичино просто унікальний».
Джампаоло розповів, що в місті літо є, як правило, гарячим. Це, а також той факт, що в останні роки воно притягає до себе зірок кіно і спорту, спричинилося до того, що Луґано стали називати Монте-Карло Швейцарії. А ще в цьому місті відбуваються джаз- і блюз-фестивалі. І ще такий факт: перший в історії конкурс пісні «Євробачення» теж відбувся тут, у 1956 році.