Доступність посилання

08 грудня 2016, Київ 20:33

Коран українською перекладають в Острозькій академії


Валентина Одарченко Рівне, 21 березня 2008 (RadioSvoboda.Ua) – Батьківщина першого критичного видання Біблії може стати батьківщиною повного перекладу Корану українською. Його здійснив магістрант релігієзнавства Національного університету «Острозька академія» Михайло Якубович.

Перекладач Корану українською Михайло Якубович
(RadioSvoboda.ua)
Михайло Якубович зацікавився священною книгою мусульман тоді, коли він знайомився з історією України 14-го століття. З’ясувалося, що в цей період литовський князь Вітовт запросив до себе на службу велику кількість татар, котрі мешкали на Волині колоніями.

«Вони почали асимілюватися, і там, у їхньому середовищі, з’явилися перші коментарі до Корану, написані білоруською та польською мовами, з’явилися і переклади Корану цими мовами. Але уявіть собі – білоруською мовою і арабськими літерами, і так само – українська прадавня літературна, книжна мова записувалась цими літерами… Ці так звані кітаби – книги недостатньо досліджені, тим більше в Україні», – розповідає Якубович.

Перший переклад Корану українською вийшов 1915 року у Львові, однак він був зроблений не з оригіналу. Першим науковцем, який спробував сам здійснити переклад Корану, був львів’янин Ярема Полотнюк, котрий у 1990 році надрукував частковий переклад Корану в журналі «Всесвіт». Той текст, максимально адаптований до української, все ж містить чимало неточностей тих чи інших смислів і спирається на російську сходознавчу традицію, використовуючи лише один коментар до Корану.

«У перекладі Полотнюка елемент побудови риторичної надструктури, яка була б зрозумілою в першу чергу українцеві, фактично зруйнував текст першоджерела», – каже дослідник.

Існує ще сучасніший переклад Валерія Рибалкіна, однак і він лише частковий.

Як пояснює Якубович, цікавість до священної книги мусульман не випадкова, вона продиктована самою історією Острозької академії, котра була водночас твердинею православ’я і батьківщиною полемічних філософських гуртків.

«Я думаю, що оця культурна інтеграція, про яку ми говоримо, у тому числі в європейський контекст, буде відбуватися і за рахунок перекладів інших культурних традицій. Мені здається, що я займаю і якусь свою певну площину в українській науці. Бо дійсно, у нас дуже мало людей, які це роблять. А от в Острозі в 16-му столітті була татарська мечеть, католики, юдеї, сициліани, лютерани – фактично всі релігійні конфесії… Це продовження традицій Острожчини. Але якщо тоді культурний контекст був глибшим, то зараз він стає ширшим», – наголошує Якубович.

Дійсно український переклад має прислужитися взаєморозумінню

Як же перекладати Коран українською, адже існує певна проблема з лексикою, з граматичними конструкціями, пов’язані з суттєвими відмінностями в мовах і смислах, запитує молодий дослідник.

Наприклад, Коран зорієнтований спочатку на усну традицію, і в ньому все те, що ми називаємо присвійними займенниками, стоїть за іменниками, і це має певний психолінгвістичний ефект, каже він.

«Треба зважати й на цей момент, тобто конструювати структуру речення українською так, щоб воно більш-менш відповідало арабській. Варто все ж таки звертати увагу саме на ту українську мову, якою перекладається Коран, і тоді це буде дійсно український переклад, а не підлаштована під російське сходознавство робота», – вважає дослідник.

Михайло Якубович переконаний, що його праця має послужити взаєморозумінню між конфесіями і народами, котрі мешкають в Україні: «Взагалі іслам, юдаїзм і християнство – це три гілки тієї ж тези про монотеїзм, про єдиного Бога. Там більше спільного, ніж відмінного».

Молодий науковець вважає, що таким чином відроджує традиції релігійної толерантності і поліконфесійності , а також наукового підходу до релігійних першоджерел, які панували в Острозі у середньовіччя.
XS
SM
MD
LG