Доступність посилання

09 грудня 2016, Київ 23:54

Київська мерія: що буде далі?


           Слухати:Щоб зберегти аудіо-файл на Вашому комп''ютері для подальшого прослуховування, слід натиснути правою кнопкою мишки на лінку «завантажити» та вибрати «Save Target As...» або «Зберегти Об''єкт Як...» та вказати місце для збереження файлу. Після завантаження відкрийте його, двічі клацнувши на ньому мишкою.

Ведучий: Віталій Портников
Гості Свободи: Євген Корнійчук перший заступник міністра юстиції України та професор Віктор Мусіяка

(Розшифровка ефіру з''явиться за годину. Зараз доступним є лише аудіоозапис програми)

Віталій Портников: Зараз на тлі цього конфлікту виявилось, що політичні сили не довіряють судовій системі. Багато хто з депутатів Верховної Ради, пояснюючи, чому рішення про дострокові вибори мера Києва було ухвалено без відповідних судових рішень, підкреслював, що від суду в Україні все одно чесного рішення не дочекаєшся.

Щось подібне сказав і мер Києва Леонід Черновецький, говорячи, що він не збирається звертатись до суду, а відразу піде на дострокові вибори. Чому політики перетворилися на таких собі звичайних громадян, які впевнені, що судова система не працює? Євген Корнійчук: По-перше, я не згоден з тим, що не довіряють судовій системі, оскільки все рівно до судової системи зверталися постійно: і з приводу дострокових виборів, Ви знаєте, і з боку Блоку Юлії Тимошенко, і з боку Черновецького було подано не один десяток позовів. І деякі з них навіть досягли своєї цілі.

Я можу нагадати, що принаймні з приводу імперативного мандату рішення було прийнято Київським адміністративним судом досить чітко, після якого, власне кажучи, БЮТ пішов його виконувати.

Але ж справа не в цьому. Я, на жаль, хочу констатувати чергові брехливі заяви пана Черновецького відносно того, що він не буде звертатися до суду. Адже сьогодні до Київського окружного адміністративного суду поступив позов щодо визнання постанови Верховної Ради недійсною. Тому в черговий раз ми бачимо те, що слова, на жаль, розбігаються із дійсністю. Я не хочу зараз коментувати, яке рішення буде прийняте по суті, але можу констатувати, що такий позов існує.

З іншого боку, думаю, що політичні питання мають вирішувати політики, а не судді. І, дійсно, позиція політиків, які все ж таки намагаються в правовому колі без залучення суддів вирішувати зазначені питання, на мій погляд, заслуговує на повагу.

Віталій Портников: Я хотів би Вас, пане Вікторе, спитати, саме цю фразу виділити з відповіді заступника міністра юстицій України Євгена Корнійчука, що політичні питання мають вирішувати політики, а не судді. Це вже багато разів звучало в українському політичному просторі. Чи можна погодитись з такою констатацією?

Віктор Мусіяка: Є та межа, за якою політичні домовленості, політичні рішення, являються по суті своїй політичними, не переходячи межу уже правових. Коли правові рішення приймаються, скажімо, постанова Верховної Ради приймається, це акт законодавчого органу, і якщо він стосується права якоїсь особи, то оскільки ми все-таки, здається, вважаємось демократичною державою, я перш за все виходжу з того, що Конституція визначає Україну як демократичну правову державу, то є право звернутися до суду в людини, яка вважає, що це рішення є не правовим.

Якщо там були якісь домовленості, як у нас останнім часом, замість закону, це їх справа. Це сфера політична – будь ласка. Але коли мова йдеться про те, що посилаються при цьому на закон, і вирішують питання щодо долі конкретної особи, вона не просто політик, вона посадова особа, і їй, фактично, створюють ситуацію полишення її посади, то вона має право звернутися, це нормально в правовій державі. Я думаю, немає ніяких сумнівів в тому, що таке право є.

Але хотілося б, щоб і рішення приймалося відповідно до закону, і суд відповідно до закону діяв, до якого звернулася особа, щоб не було такого, що знову почнуть політичні мотиви спрацьовувати.

Було посилання на те, що рішення апеляційного суду було щодо імперативного мандату для депутатів місцевих рад. Я, наприклад, вважаю, що цей закон неконституційний. Але одночасно я вважаю, що поки визнається, що цей закон діє, поки немає рішення Конституційного Суду, його треба виконувати.

Пам’ятаєте, коли був Указ Президента про дострокове припинення повноважень парламенту, його намагалися виконувати, заставляли виконувати, і його треба було виконувати, поки не визнаний він Конституційним Судом неконституційним. Чому в цьому випадку та ж ЦВК говорить: «Ми почекаємо рішення Конституційного Суду»? Так, прийде рішення Конституційного Суду, ви по-другому будете вирішувати, але поки закон діє, його треба виконувати.

І в цій ситуації, я думаю, ми маємо нормально ставитися до дій тих чи інших осіб, в даному випадку, Черновецького, що він звернувся до суду, це його право. Тільки б суд діяв відповідно до закону, до права.

Віталій Портников: Пане Євгене, може, просто проблема в тому, що перебільшена сьогодні роль суду в українській політиці? І це почалося, до речі, з 2004 року, коли додатковий другий тур виборів Президента України відбувся згідно з рішенням суду. І всі зрозуміли, що згідно з рішенням суду в Україні можна мати навіть найвищу владу, таким чином суддя перетворився в якусь особливу постать в очах саме українського політика, який про владу тільки і думає.

Віталій Портников: Я особливих заперечень щодо висловлювань мого колеги не маю. Я можу сказати тільки те, що констатував факт, що пан Черновецький, не зважаючи на свою заяву, що він не буде звертатися до суду, звернувся.

Але, з одного боку, роль судів після того рішення, яке Ви згадали, суттєво виросла, і я думаю, що вона буде надалі збільшуватися, це об’єктивний фактор. З іншого боку, важко судам протистояти тому негативу, який виплескується на них з інших гілок влади.

Тобто досить часто політики говорять про те, що в разі, якщо суд виніс рішення на його користь, як він вважав, то це рішення є справедливим і суд є гарним. Якщо суд виніс рішення не на його користь, то суд є корумпованим, поганим, нечесним, несправедливим.

Як правило, суди досить рідко виходять на публічну арену, звертаються до журналістів для того, щоб коментувати ті чи інші дії політиків. Тому ви бачите так багато нападок на суди.

Хочу також сказати, що навіть ті оборотки, в яких судді беруть участь і, на жаль, ці факти не поодинокі, вони доводять тільки те, що судді є такими самими звичайними людьми, як і представники виконавчої влади, законодавчої влади, місцевих рад.

Я можу навести приклад, який знайшов відображення в діях уряду, на жаль. Тоді мова стосувалась декількох рішень судів в прикордонних західних регіонах України, які дозволили приватним підприємцям розмитнювати товари без сплати мита. В цьому випадку суди, дійсно, діяли невірно. Але ж можу сказати, що також невірно діяла прокуратура, яка не оскаржила ці справи, не вірно діяла, скоріш за все, міліція, місцеві органи влади, які дозволили цей безлад.

І ми, юристи, називаємо це на юридичному жаргоні «мєждусобойчик» - колись декілька представників органів влади між собою домовилися і створили такий юридичний нонсенс, який дозволяв всім разом заробляти гроші незаконно.

Тобто я говорю про те, що суди досить часто звинувачують в тому, в чому вони не винні. Але слід пам’ятати, що вони є частиною суспільства, судді не відірвані на сьогоднішній день від суспільства, ті проблеми, які є і в виконавчій, і законодавчій владі, вони також є і в судовій.

(Розшифровка ефіру з''явиться за годину. Зараз доступним є лише аудіоозапис програми)

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

XS
SM
MD
LG