По 10 ліжок у одній палаті, один-два туалети на цілий поверх, перебої з гарячою водою – так сьогодні виглядають протитуберкульозні заклади в Закарпатті. До того ж, практично всі вони розташовані посеред населених пунктів, що викликає невдоволення місцевих громад. Причина — відсутність у тублікарнях та їхніх відділеннях очисних споруд та знезаражувальних установок. Щоб усі ці проблеми зняти з порядку денного, у Закарпатті вирішили побудувати сучасну потужну обласну протитуберкульозну лікарню, усі відділення у районах закрити, насамперед ті, які розташовані посеред населених пунктів. Нині боротьба з туберкульозом у Закарпатті – стратегічне питання, наголошує головний фтизіатр області Василь Скрип.
«Як перший крок, ми хотіли вивезти, сконцентрувати, ізолювати у цьому закладі ( перша черга його мала б бути на 200-250 ліжок) усі епідемічно небезпечні випадки туберкульозу, тобто всі заразні форми з хіміорезистентним туберкульозом, що важко піддається лікуванню і дуже є небезпечним. Якщо людина заражає іншу хіміорезистентним туберкульозом – це найстрашніша проблема у нашій ситуації з туберкульозом», – зазначив Василь Скрип.
Населення побоюється сусідства протитуберкульозного диспансеру
Для будівництва диспансеру на 900 ліжок визначили в Ужгородському районі земельну ділянку площею в 14 гектарів. Підрахували, на його будівництво потрібно 156 мільйонів гривень, їх готова виділяти і держава, і область. Заклад забезпечив би роботою щонайменше тисячу закарпатців. Але проти таких грандіозних планів медиків несподівано виступили жителі сіл довкола ділянки під забудову.
Мешканець села Великі Лази Василь зауважив: «А ви би таке хотіли, щоб у кінці вашого городу плювали туберкульозом хворі? Та так і ми всі позаражуємося! Мусять бути якісь санітарні зони».
Жителі Ужгородщини зібрали підписи, і проект довелося тимчасово призупинити. І це попри те, що фахівці переконують: нині хворіють на туберкульоз не лише алкоголіки та бомжі, в Україні – епідемія цієї інфекції, наголошує Віра Чиж, головний лікар Закарпатської санепідемстанції.
Віра Чиж: «Враховуючи таку політику нашого населення, усі такі протитуберкульозні заклади у нас мусять бути між небом і землею! Це просто не зрозуміло! Люди забувають, що хоча у структурі хворих більше дезадаптованого населення, але все ж таки хворіють і лікарі, і вчителі, і працівники комунальної сфери. Хворіють усі, ніхто від цього не застрахований!»
Наразі закарпатським медикам доводиться по-новому підшуковувати земельну ділянку, необхідну для такого стратегічного об’єкту. Кажуть, є попередні погодження з адміністрацією Мукачівського району. Лікарі переймаються лише одним: зволікання з будівництвом диспансеру й нерозуміння людей лише поглиблює й без того складну ситуацію з туберкульозом в області.
«Як перший крок, ми хотіли вивезти, сконцентрувати, ізолювати у цьому закладі ( перша черга його мала б бути на 200-250 ліжок) усі епідемічно небезпечні випадки туберкульозу, тобто всі заразні форми з хіміорезистентним туберкульозом, що важко піддається лікуванню і дуже є небезпечним. Якщо людина заражає іншу хіміорезистентним туберкульозом – це найстрашніша проблема у нашій ситуації з туберкульозом», – зазначив Василь Скрип.
Населення побоюється сусідства протитуберкульозного диспансеру
Для будівництва диспансеру на 900 ліжок визначили в Ужгородському районі земельну ділянку площею в 14 гектарів. Підрахували, на його будівництво потрібно 156 мільйонів гривень, їх готова виділяти і держава, і область. Заклад забезпечив би роботою щонайменше тисячу закарпатців. Але проти таких грандіозних планів медиків несподівано виступили жителі сіл довкола ділянки під забудову.
Мешканець села Великі Лази Василь зауважив: «А ви би таке хотіли, щоб у кінці вашого городу плювали туберкульозом хворі? Та так і ми всі позаражуємося! Мусять бути якісь санітарні зони».
Жителі Ужгородщини зібрали підписи, і проект довелося тимчасово призупинити. І це попри те, що фахівці переконують: нині хворіють на туберкульоз не лише алкоголіки та бомжі, в Україні – епідемія цієї інфекції, наголошує Віра Чиж, головний лікар Закарпатської санепідемстанції.
Віра Чиж: «Враховуючи таку політику нашого населення, усі такі протитуберкульозні заклади у нас мусять бути між небом і землею! Це просто не зрозуміло! Люди забувають, що хоча у структурі хворих більше дезадаптованого населення, але все ж таки хворіють і лікарі, і вчителі, і працівники комунальної сфери. Хворіють усі, ніхто від цього не застрахований!»
Наразі закарпатським медикам доводиться по-новому підшуковувати земельну ділянку, необхідну для такого стратегічного об’єкту. Кажуть, є попередні погодження з адміністрацією Мукачівського району. Лікарі переймаються лише одним: зволікання з будівництвом диспансеру й нерозуміння людей лише поглиблює й без того складну ситуацію з туберкульозом в області.