 |
М. В.: Я вважаю, що реальною є небезпека саме для країн слаборозвинутих, зі значною залежністю від притоку західних капіталів, з великим поточним дефіцитом від прямого кредитного фінансування з-за кордону. Тут можуть бути ознаки глибокого економічного спаду і навіть краху валют цих країн, якщо вони тісно прив’язані до обмінного курсу. Щось подібне сталося під час азійської фінансової кризи десять років тому. Це може відбутися в країнах Центральної і Східної Європи, включно з Туреччиною, які є вразливі зі згаданих позицій. Є також небезпека і для банківських секторів, якщо вони прямо зачеплені згаданими фінансовими втратами, пов’язаними з кредитами. Можливо, що більшості західноєвропейських банків це не загрожує. Але небезпека є. І те, що американський спад зачепить європейську економіку, є безсумнівним. Буде завдано шкоди й азійській економіці, особливо малим країнам, з відкритими економічними системами.
Р. С.: Чи дійсно країни, які мають багато газу, нафти, на кшталт Росії, Азербайджану, Туркменії, Казахстану, або Україна, що є одним із головних постачальників зерна, мають шанси на довготермінові вигоди у зв’язку зі злетом товарних цін? Чи цей злет не загрожує перетворитися в «мильну бульбашку»?
М. В.: Це велике і широке питання. Елементи «мильної бульбашки» можуть стосуватися хіба що хвилі зростання цін на споживчі товари в останні місяці, що частково є відображенням падіння долара. І ці ціни можуть трохи знизитися у найближчий час. Але те довготривале підвищення товарних цін упродовж останніх чотирьох-п’яти років і є переважно структурним – воно не має нічого спільного з перспективою «мильної бульбашки». Це пов’язано, насамперед, зі зростанням потреб на споживчі товари в Китаї... Таким чином, я вважаю, що ціни дещо знівелюються, але будуть надалі, в перспективі, вищими від рівня 90-х років.
Р. С.: Чи дійсно існує реальна експансія російського державного капіталу і витіснення західних інвестицій у посткомуністичних країнах?
М. В.: Це реально. Цей капітал може бути дуже великим. Хоча для мне не зовсім зрозуміло, як Москва планує його використовувати. Адже для них тут є прямі політичні ризики. Та все ж, усі види російського капіталу вже присутні в колишніх сферах радянського впливу і це матиме продовження, бо Росія володіє сьогодні великим надлишком живих грошей.
Р. С.: А що ж з доларом? Чи поспішать Китай, Японія, країн Перської затоки, які тримають трильйони доларів, позбутися від них і перейти на інші валютні запаси?
М. В.: Ніхто точно не знає, як багато доларів в інших країнах. Моя оцінка така, що за межами США є десь близько чотирьох трильйонів. Це не мало, але становить лише менше чверті загального зовнішнього боргу США. Якби всі країни раптом вирішили позбутися долара, то це значно ослабило б його і завдало удару по довірі до долара. Японія і Китай мають десь сорок відсотків всіх світових запасів доларової валюти. Якби ці країни відмовилися від долара, могла б виникнути серйозна криза, бо США оцінили б такий крок, як атаку на Америку. Я думаю, що ні Китай, ні Японію така перспектива не влаштовує. Взагалі, на мій погляд, демпінг долара у світі – малоймовірний сценарій. І якби це сталося, то це був би жах, це була б катастрофа, насамперед для США... Я не знаю остаточного сценарію, але вважаю, що долар ще впаде упродовж кількох наступних місяців на 20-30 відсотків і досягне свого реального рівня.
Матеріали до теми:
Долар плаватиме, але недалеко Почім життя в Україні? (Точка зору)