Доступність посилання

11 грудня 2016, Київ 08:13

Програма національного усиновлення на Дніпропетровщині: що гальмує?


Юлія Рацибарська Дніпропетровськ, 2 квітня 2008 (RadioSvoboda.Ua) — 2008 рік Президент оголосив «роком національного всиновлення». На Дніпропетровщині, яка є регіоном-лідером за кількістю сиріт, від початку року нові родини знайшли лише кілька десятків дітей. На перший погляд, взяти чужу дитину в родину сьогодні не проблема: кинутих малюків у дитбудинках та інтернатах багато, та й держава почала матеріально заохочувати нових батьків. Що ж гальмує програму національного усиновлення в регіоні?

Дитячий будинок сімейного типу родини Лискіних з’явився ще понад 15 років тому. Мати-вихователь пані Ніна розповіла: важко було лише перші два роки, коли у дім взяли 6 малюків. Колишні вихованці дитбудинку хворіли через незвичну для них домашню їжу. Місцева влада подарувала родині корову і поросят, виділила землю на городину. Отож проблем із харчами не мали, і всі державні гроші витрачали на одяг й взуття для дітей та на репетиторів. Зараз родинний дитячий будинок розрісся до 31-го вихованця.

Щоразу, коли беруть нових дітей, то, як зазначає Ніна Лискіна: «Я кажу чоловікові, ми скільки років про це мріяли. Ну, подумаєш, ще двоє дітей, ну не троє ж, не п’ятеро, і ми даємо свою згоду».

А втім, родина Лискіних – це швидше виняток, ніж правило. Розрахунки обласної влади про те, що на рік у кожному районі та місті має бути створено по одному дитячому будинку сімейного типу, не справдились. В області зараз є тільки два десяти таких будинків. Не так багато й охочих усиновити дитину. Приміром, торік на Дніпропетровщині громадянами України було всиновлено менше двох сотень дітей. Це при тому, що у притулках та інтернатах області зараз понад 11 тисяч.

Більшість прагне взяти в родину немовля

Керівник обласної служби у справах дітей Ніна Тутова каже: річ у психології самих батьків. Переважна більшість прагне взяти в родину немовля, шансів знайти сім''ю підліткам чи дітям із фізичними вадами мало. За останні кілька років в області українцями не було всиновлено жодної дитини-інваліда.

«Усі хочуть зараз маленьких діток, до року, і всі хочуть дівчаток. До п’яти років ми ще можемо віддати дитину на усиновлення, а після п’яти вже важко. А взагалі віддати в родину, навіть під піклування, дитину після 10 років практично неможливо», – зауважила Ніна Тутова.

Ще одна проблема пошуків нових батьків сиротам – брак інформації. Далеко не кожен дитбудинок має вихід до мережі інтернет, щоб розмістити дані про своїх вихованців. Чимало дітей не перебувають на первинному обліку у спеціальних службах і не внесені до бази даних.

Соціальна допомога прийомним родинам на дітей-сиріт невелика

Держава виплачує соціальну допомогу прийомним родинам на дітей-сиріт, по тисячі і більше гривень на місяць. Однак, зазначає начальник обласної служби у справах дітей Ніна Тутова, ці кошти насправді не такі й великі.

Ніна Тутова: «Здається, суми великі. 1,2-1,3 тис. на виховання дитини. Але ж треба враховувати, що люди беруть дитину з будинку дитини чи з дитячого будинку в тому, в чому він стоїть».

Щороку на Дніпропетровщині знаходять нові родини близько тисячі дітей. Найчастіше родини обирають форму опікунства. Заступник голови облдержадміністрації Євген Бородін підрахував: якби процес ішов такими темпами, то за 7-8 років більшість безбатченків у регіоні можна було б прилаштувати в родини. Тільки б не одне «але». «Проблема у тому, що «армія» дітей-сиріт постійно поповнюється, і показники поповнення дуже великі», – зауважив Євген Бородін.
XS
SM
MD
LG