Доступність посилання

logo-print
09 грудня 2016, Київ 07:43

Українські художники в Італії


Наталка Кудрик Рим, 4 квітня 2008 (RadioSvoboda.Ua) – В одній з римських галерей відкрилася художня виставка за участю українських майстрів пензля, які живуть в Італії. Разом з італійськими та британськими художниками роботи представили випускники Львівської академії мистецтв Олег Колотай і Володимир Луцик. Ця подія стала ще й приводом для зустрічі з колегами-співвітчизниками, щоб обговорити творче життя за кордоном. А воно, як з’ясувалося, не мед.

Художники О.Колотай (ліворуч) і В.Луцик
(radiosvoboda.ua)
Мистецька галерея у центрі Рима «La Pigna» вперше відчинила двері для художників з України. Яскраві картини абстрактного живопису Олега Колотая і роботи у стилі народного малярства Володимира Луцика зацікавили організаторів виставки професійністю виконання. Як кажуть тутешні цінителі мистецтва, українські майстри ніколи не беруться за роботу без «добре налаштованої руки».

Художній керівник галереї Карло Марраффа додав: «Окрім задуму картини, українці володіють чіткою технікою, знають, як саме рухати пензлем, варіювати кольорами, щоб втілити ідею на полотні. Українці – в першу чергу професіонали, а потім – автори творчих задумів».

Абстракції Олега Колотая
(radiosvoboda.ua)
Щосуботи у тримільйонному Римі презентують понад півсотні художніх виставок. Доробок українських митців потрапляє на експозиції не так часто, як цього бажають самі художники-іммігранти. Зосередити творчий потенціал виключно на малярстві вдається далеко не кожному. Більшість випускників українських художніх вишів потрапили до Італії на хвилі трудової міграції. Тому пензлі і фарби часто лежать осторонь в орендованій квартирі і чекають на свого майстра у короткі миті відпочинку та натхнення.

Малювання як свято

Після важкої роботи на будівництві малювання для Олега Колотая – велике свято душі. Він нарікає, що творчість будь-де рідко коли годує майстра, та й позитивних емоцій емігрантське життя дає йому небагато.

«Розп’яття», Володимир Луцик
(radiosvoboda.ua)
Поза тим художник відкрив ще одне розчарування: «Я тут не знайшов нічого нового для себе у мистецькому плані. У Львові, в Києві я почерпнув більше на художніх виставках. Не думав, що італійська земля, котра дала поштовх для розвитку цивілізації, мистецтва, – а образотворче мистецтво нині на слабкому рівні… Я розчарований сучасним західним мистецтвом».

Майстри художнього ремесла пишаються львівською школою малярства і сподіваються, що колись таки в Італії відбудеться окрема виставка виключно українських митців. А наразі в уявленні іноземців вони – невтомні заробітчани.

Мрії збуваються в Україні

Львів’янин Володимир Луцик після 10 років життя в Італії переконаний, що свої художні амбіції зможе втілити тільки на батьківщині: «Я маю таку мрію, щоб не займатися різними непотрібними справами, усілякими копіями і таке інше. Але ця мрія може здійснитися, напевно, тільки в Україні, бо за кордоном це важко. Не маєш власної хати, треба міняти помешкання, що найгірше».

Доля кожного маляра в Італії складається по-різному. Є такі, котрі живуть тут з родинами, плідно працюють у майстернях, стають членами місцевих художніх асоціацій. Вони регулярно виставляють твори у галереях, на центральних площах та заробляють своїми картинами.

Багато хто з моїх співрозмовників на римській виставці зізнався, що їхнє перебування за кордоном тимчасове. А взагалі, наголошують інші, для творчої натури художника не важливо, де він живе, важливо, як він працює і який результат тієї праці.
XS
SM
MD
LG