Італія напередодні дострокових парламентських виборів

Нинішня виборча кампанія в Італії якщо не кардинально, то дуже суттєво змінила розстановку політичних сил порівняно з попереднім голосуванням у квітні 2006 року. Два моноліти останнього десятиріччя – ліво- і правоцентристська коаліції – остаточно розсварилися, розійшлися і лише деякі з них на час виборів знову зійшлися. Так що епоха біполярності в італійській політиці добігає кінця, стверджують місцеві оглядачі.

У виборчих перегонах змагаються близько 20 партій, блоків, політичних рухів та об’єднань, відповідно кожний зі своїм кандитатом на посаду прем’єр-міністра. Основна боротьба точиться між двома суперниками: 52-річним лівоцентристом, главою Демократичної партії Вальтером Вельтроні і 71-літнім лідером правоцентристської партії «Народ свободи» Сильвіо Берлусконі.

За оновлену Італію

Колишній мер Рима Вальтер Вельтроні, не приховуючи симпатій до Барака Обами, гаслом своєї кампанії обрав слоган американського політика: «Так, ми можемо!» Як Обама, Вельтроні заявляє, що він – це майбутнє Італії, всі решта – пережитки минулого, а найбільше – відомий багатій Берлусконі.

Вельтроні у виступі перед виборцями заявив: «На відміну від наших опонентів, ми виступаємо за нову країну, ми хочемо змінити обличчя Італії! Наша держава має бути потужною, енергійною і об’єднаною. У країні повинна панувати повага до закону, до державних інституцій, бо це суспільні цінності!»

До пріоритетів Демократичної партії належать перетворення в соціальній сфері та реформа політичної системи. Вельтроні планує підвищити зарплати і пенсії, надати робочі місця молоді, сприяти розвитку інноваційних технологій та удвічі скоротити кількість депутатів.

Уявні переможці

На переконання Сильвіо Берлусконі, попередній уряд поставив італійців на коліна, тому його заклик лунає так: «Піднімись, Італіє!» Прорахунки лівоцентристського кабміну Проді стали для правих козирною картою. Вони налаштовані зменшити податковий тягар громадян, затято боротися з нелегальними іммігрантами та взагалі скоротити їхній потік до Італії.

Через суперечливі результати опитувань громадської думки, прогнозувати післявиборчу ситуацію неможливо. За це береться хіба що пан Берлусконі, котрий планує сісти у крісло прем’єра втретє: «За підсумками усіх опитувань, які були відомі до минулої п’ятниці, наш блок випереджає основного суперника на 7-8,5 пунктів. Не можу сказати, що цей відрив збільшився останніми днями, але будьте спокійні: перемога за нами!» – впевнено заявляє пан Берлусконі.

Песимізм і марево великої коаліції

Парламентські вибори проходитимуть за старою пропорційною системою, котра й спричинила останню урядову кризу в Італії. Багато виборців налаштовані скептично.

Всесвітньо відомий італійський мислитель Умберто Еко висловив таку думку: «Урядова політика італійських партій твориться тепер на телебаченні. В останнє десятиліття парламент перестав бути представницьким органом волевиявлення громадян країни. Така практика творення політики існуватиме і далі, бо нинішнє голосування відбудеться за старою виборчою системою. Керування державою, з одного боку, здійснюватиметься через телевізор, з іншого – через майдан. Отож, як мовиться у китайському проклятті, «бажаю тобі жити у час перемін».

Вельтроні чи Берлусконі? На думку закордонних аналітиків Італія виграла б від варіанту Вельтрусконі, тобто широкої урядової коаліції. Але обидва опоненти категорично відкинули подібні перспективи: керуватиме той, хто переможе.