Доступність посилання

05 грудня 2016, Київ 14:39

Ускач по кишенях: чи можна і як приборкати ріст цін?


           Слухати:Щоб зберегти аудіо-файл на Вашому комп''ютері для подальшого прослуховування, слід натиснути правою кнопкою мишки на лінку «завантажити» та вибрати «Save Target As...» або «Зберегти Об''єкт Як...» та вказати місце для збереження файлу. Після завантаження відкрийте його, двічі клацнувши на ньому мишкою.

Олександр Рябченко, Володимир Лановий
(radiosvoboda.ua)
Гості Свободи: Олександр Рябченко – директор Міжнародного інституту приватизації, управління власністю й інвестицій; Володимир Лановий - доктор економічних наук, президент київського Центру ринкових реформ

(Скорочена версія. Повну версію «Вечірньої Свободи» слухайте в аудіозаписі)

Юлія Жмакіна: 9,7 – показник інфляції від початку року, а в Державному бюджеті за весь 2008 рік закладено 9,6%.

Уряд Юлії Тимошенко заспокоює. Він оприлюднив свій антиінфляційний план. Прем’єр-міністр називає реалістичний термін, за який вона справиться з цінами: півроку.

Злива критики за антиінфляційні заходи на уряд. Причому як з боку опозиції, так і з боку міжнародних організацій поважних.

Ну, от, наприклад, опозиційний уряд називає таку просто страшну цифру, що в березні на 26% піднялися споживчі ціни.

Що вже далеко ходити: від 1 квітня ціни в буфеті, кажуть, ВР піднялися в середньому на 20 гривень, і порція сосисок там (увага!) гривню коштує.

Інфляція, ревальвація, індексація… Зараз ми, шановні слухачі, вас закидаємо цими термінами.

Шановні гості, ви ходите на ринки, в магазини. Що вас найбільше вразило за останній час? Володимир Лановий: Я не знаю, що мене вразило, тому що я на початку року розумів, що ситуація саме така критична, що інфляція отримала циклічний характер, тобто зробили крок, і всі знову піднімають ціни, щоб покрити свої витрати, виробники, а споживачі хочуть більше закуповувати.

На жаль, сьогоднішня ситуація виходить з-під контролю уряду, як би уряд не говорив. Він і два місяці тому говорив про певний контроль, так би мовити, над процесами.

Але, на жаль, оскільки ми вийшли на 10% за 3 місяці, а це значить, що 40% за рік, то з-під контролю виходять не ціни, з-під контролю виходить вся державна фінансова система, оскільки зараз неможливо перерахувати бюджет. Тобто, бюджет розрахований на 10% інфляції, ціни зростуть з іншим прискоренням, а значить, що треба перерахувати всі доходи, всі видатки бюджету з новими коефіцієнтами там на 30% вищими.

А чи впевнені ви, що будуть на 30% вищі коефіцієнти. От зараз Мінфін і Мінекономіки оголосили нам, який їхній прогноз: 20%, 10%, 30%, 40%. Вони цього не знають, вони не можуть цього сказати…

Або не хочуть.

Володимир Лановий: Якщо вони скажуть високу цифру, реальну високу цифру, то це ще більше прискорить інфляцію, всі побіжать знову скуповувати все, а виробники піднімати ціни, значить, що піднімається паніка.

Це я і кажу, що уряд не контролює. Він не може сказати правду, і він не знає, якою буде така правда. Значить, що бюджет не перерахований, значить, що видатки в бюджеті залишаються малими і фінансування не достатнє в країні.

Чому я вас питала про ваші споживацькі враження, бо от вчора, наприклад, Ірина Акимова, депутат від Партії регіонів, вона ж міністр економіки опозиційного тіньового уряду, казала, що її вразило, наприклад, те, що цукор уже відпускають у найближчому до неї магазині лише по 5 кг на руки.

А, наприклад, Михайла Папієва, міністра праці і соціальної політики, навпаки вразила зустріч із жінкою, яка постить, але купує вже зараз м''ясо на Великдень, щоб його заморозити, бо боїться, що буде 100 гривень на свята.

Пане Рябченко, або діліться Вашими споживацькими враженнями, або скажіть, чи погоджуєтеся Ви з паном Лановим, що ми потрапили, як білка в колесо: інфляція-виплати-інфляція?


Олександр Рябченко
(radiosvoboda.ua)
Олександр Рябченко: Безумовно, що ситуація погана, ситуація дуже погана. Я думаю, що владі тут варто було б згуртуватися і разом визнати, що, по-перше, це спільна провина, не одного уряду і не двох.

Це підхід до того, коли було враження, що можна виплачувати гроші, які не створені реальною економікою, коли можна було вираховувати, скільки можна виплатити, не дивлячись на те, наскільки зросла економіка, наскільки є відповідне вироблення товару.

Коли можна було крокувати до СОТ тривалий-тривалий термін і прийти майже останніми, сьогодні проголосувавши за вступ. Коли можна було не утворювати ринок землі, хоча всі розуміють, що це допомога українській економіці. Існував би ринок землі, то він відтяг би певну кількість грошей, і не було б такої інфляції.

Але всі хочуть бути хорошими, красивими, допомагати людям, а потім це призводить до того, що вони змушують людей розплачуватися, почали зростати ціни.

Це елементарна річ. Я назвав би одним словом: непрофесіоналізм.

Це Ви говорите про нинішній уряд чи це системна помилка урядів?

Олександр Рябченко: Ні, це я кажу про українську еліту загалом, не тільки про нинішній уряд. Тому я погодився б з паном Володимиром, що, дійсно, ці причини йдуть по колу, підштовхують одна одну.

Дуже важливо, що самі ж урядовці, опозиціонери, ну, влада, там біля неї хто був, то вони своїми заявами розігрівають інфляційні очікування. Оця жінка з інфляційних очікувань йде і купує щось наперед. З інфляційних очікувань хтось орієнтується на те, що от там ще будуть зростати ціни, давай і я підніму на свій товар, я зараз куплю і підніму ціну, бо мій товар має компенсувати мені зарплату і ще щось.

Оце саме страшне, що може бути. Воно страшніше, ніж економічні підстави, бо там можна боротися, а от з інфляційними очікуваннями, які розігріваються політиками такими головними, отут дуже складно.

Часто складається враження, це закидали і Президенту, що він багато говорить про інфляцію, закликає переглянути якомога скоріше бюджетні показники, що це він багато говорить, і опозиція багато говорить, то саме тому,мовляв, і росте цей привід жахливий – інфляція. І складається трохи таке враження, що буквально всі бажають цьому уряду, що чим гірше, тим краще. От кому буде краще від цього?

Чи можна в спокійній атмосфері радити далі? Гаразд, ви кажете, що це регулювання вручну, це не ринково. Далі що робити?


Володимир Лановий
(radiosvoboda.ua)
Володимир Лановий: Справа в тому, що треба не тільки управляти і розподіляти, треба робити реформу, треба міняти систему,треба створювати інституцію конкурентного суспільства…

Пане Лановий, але завтра зранку підеш у гастроном, а там молоко вже по іншій ціні. Ви ж не поясните…

Володимир Лановий: У чому наша з вами проблема, в тому числі нашого уряду? Я сказав, що вони не бачать далі. Вони мають не регулювати ціни.

У нас дуже складна економічна ситуація. У нас не вистачає інвестицій. Світова криза, про яку Ви сказали на початку, відкачала зі Східної Європи, з Азії значну частину ресурсів. У нас падають фондові індекси, тобто падає вартість наших акцій, наші підприємства будуть не доотримувати гроші, наші кредитні процеси в дуже критичному стані, зросли процентні ставки… Немає грошей, щоб розвивати економіку. Ми говоримо, що не вистачає товарів, не вистачає меблів, телевізорів, автомобілів, немає інвестицій.

Хто про це думає? Чому ми не бачимо проблеми? Загалом в Україні не вистачає інвестицій, а не тільки інвестицій для такого-то виробництва! Хто буде думати, що це ринкова економіка, свобода бізнесу…

Так, інвестиції.

Володимир Лановий: …адміністративні перепони, податкове навантаження, ручне регулювання енергетичних ресурсів, паливно-енергетичний комплекс взагалі неринковий. Як можна жити з таким масивним комплексом, з такою енергетикою, з таким нафтовим потоком і газовим потоком, з такою кількістю житлово-комунальних? І вони абсолютно не реформовані.

Ніхто не знає, хто кому і що продає, як ввійти бізнесу в енергетичний ринок України, щоб йому дали потужності, щоб йому дали мережі. Немає цього!

Кажуть, що треба оприлюднити споживчий мінімум, який є нині в Україні, чесно його назвати і наздоганяти виплатами.

Слід це робити, чи не слід?


Олександр Рябченко: Мені сподобалося, що Ви сказали, що чесно. Мені здається, що це якраз те, чого нам не вистачає зараз у нашому житті. Треба чесно казати про ситуацію.

Я не хотів би побудувати щось таке чорне і дуже драматичне з того, що відбувається в Україні.

Рецепти? Я у вас, як у лікарів, питаю.

Олександр Рябченко: Саме чесно – це те, що зараз саме потрібно. Мені здається, що це набагато важливіше, ніж будь-які заходи, тому що чесність і порядність влади перед народом – це сказати правду про ту ситуацію, яка відбулася, що нам доведеться робити.

У моєму розумінні зараз має бути команда, яка пройде через жорсткі випробування. Це має бути уряд. Можливо, він спалить себе на цих випробуваннях, але це потрібно зробити, хтось має через це пройти. Якщо готовий цей уряд, який зараз, то треба його підтримати, нехай іде, мають бути жорсткі кроки, дуже чіткі.

Треба зробити реформування української економіки, треба зробити реформування багатьох галузей.

От пан Володимир казав, що житлово-комунальне господарство. Це дуже невдячна реформа, але її треба зробити. Інакше ми просто незахищені у вирі світових подій.

У мене в самого дуже багато запитань є. От чому українці купують авто у півтора раза дорожчі, ніж американці і німці? Ми що, заможніші?

Чому?

Олександр Рябченко: Тому що так вирішили, так треба захищати ринок, тому що ми в захисті ринку багато в чому перейшли вже ту межу, коли ми не захищаємо споживача. Ми захищаємо виробника, а споживач нехай купує.

Чому у нас бензин дорожчий, ніж у США?

Але набагато дешевший, ніж у Європі.

Олександр Рябченко: Ну, Європа б’ється за екологію, в них там екологічний податок просто шалений.

Я вважаю, що просто треба під егідою Президента збирати таку національну раду, де треба це вирішувати. І уряду це буде як дороговказ. Він згорить на цьому дороговказі, але це треба зробити, тоді ми отримаємо економіку, яка життєздатна.

Пане Лановий, тобто ціни далі будуть рости цього року?

Володимир Лановий: Ну, інфляцію не можна зразу зупинити.

Я скажу на завершення, що не уряд Тимошенко винен у цій інфляції, а, скажімо, уряд Януковича прийняв інфляцію 0,5% на місяць, а закінчував 2,5% на місяць.

Але все рівно джерела цієї інфляції є наша нереформованість, застарілість, архаїчність структури економіки, нестача товарів на ринках, замкнутість нашої системи фінансів… НБУ закрив, і гроші не можуть прийти в Україну. Чому у нас такі процентні ставки високі. Тобто, системні реформи.

(Скорочена версія. Повну версію «Вечірньої Свободи» слухайте в аудіозаписі)

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

XS
SM
MD
LG