Доступність посилання

07 грудня 2016, Київ 17:15

Література як життя. Ігор Качуровський та Віра Вовк


Надія Степула Слухати:

Подвижники красного письменства

Постаті літераторів-енциклопедистів, літераторів-подвижників нині рідкісні. На хвилі «Свободи» зустрілися двоє таких подвижників – легендарні українські письменники, лауреати Національної премії імені Т.Шевченка - Віра Вовк із Бразилії та Ігор Качуровський із Німеччини.

У незалежній Україні читачі не так давно отримали доступ до книг Ігоря Качуровського. Це було пов”язане з горезвісним періодом нашої радянськості. Що вже казати про тих, хто був означений жорстким словом „емігрант”... Як автор поетичних збірок Ігор Качуровський відомий передусім книжками „Над світлим джерелом”, „В далекій гавані”, „Пісня про білий парус”. Як прозаїк – збірками оповідань „Шлях невідомого” та „Дім над кручею”, повістю „Залізний куркуль”.

Минулого 2007 року Ігор Качуровський отримав найвищу національну нагороду – премію імені Т.Шевченка. На початку 2008-го у Києві було презентовано його повне зібрання перекладів «Круг понадземний». Можна стверджувати, що Ігор Качуровський – один із найцікавіших письменників в українській літературі двох століть – минулого і теперішнього. Письменник (до речі, лауреат ще й премії імені Максима Рильського) віддав літературі понад півстоліття щоденної праці.

Віра Вовк – поетеса, прозаїк і перекладач. Народилася в Бориславі, та вже багато десятиліть, як і Ігор Качуровський, живе й працює поза межами батьківщини, водночас працює заради рідної літератури, на славу рідної землі. Автор понад 50 різних видань, які поповнили скарбницю не лише української, а й світової літератри. Пише українською, німецькою і португальською мовою. Навчалася Віра Вовк у гімназії - у Львові, потім у середній дівочій школі ім. Клари Шуманн у Дрездені. Студіювала германістику, музикологію і порівняльне літературознавство в Тюбінгенському університеті, - повідомляє Вікіпедія. - З 1949 р. разом з матір''ю переїздить до Ріо-де-Жанейро, де закінчує університет, стажується також у Колумбійському (Нью-Йорк) і Мюнхенському (Німеччина) університеті.Отримує науковий ступінь доктора філософії. Професор німецької літератури в Державному Університеті Ріо-де-Жанейро, де мешє тепер. Перекладає Віра Вовк із французької, італійської, румунської, македонської, старослов''янської на українську: Кльодель, Неруда, Лорка, Таг''ор, Г''еорг''е, Дюрренматт, інші. Крім того, переклала українських авторів німецькою і португальською мовами.

Послухаймо Віру Вовк – гостю студії радіо Свобода та Ігора Качуровського, який доєднуєтьсмя телефоном із Мюнхена.

Літературні скарби вертаються до України

Віра Вовк: Я посилаю до Києво-Могилянської Акаемії свої книжки, які виходять, і навіть книжки своєї бібліотеки. Вже кілька тисяч переслано, і далі буду це робити... Я переслала всі свої переклади на португальську мову з тукраїнської, себто, «Вертеп» -12 висупків з класичної української літератури і серію «Писанка» - теж 12 випусків сучасної української літератури. Крім того – три антології, дві збірки оповідань, дві – української поезії й образотворчого мистецтва... Це скромний доробок, який дістала Бразилія та бібліотеки в інших країнах, де говорять португальською.

Ігор Качуровський: Значна частина моїх книжок розкидана, розсіяна, і я не маю можливості їх більше десь дати. З моїх перекладених творів був поширений в Австралії переклад «Шляху невідомого» та в Індії – переклад однієї новели. ... Ще деякі окремі поезії... Можу похвалитися тільки тим, що до України, нарешті, мої твори доходять.

Значення Шевченківської премії лауреатів Віри Вовк та Ігоря Качуровського для інших

Віра Вовк: Я думаю, що для бразилійського суспільства , україномовного суспільства Бразилії це дуже важливо. Не тому, щ9о я її дістала, а – що хтось із Бразилі= - дістав цю премію. Бо українська еміграція в Бразилії все ж трохи на маргінесі. Тому вони будуть дуже раді...Я ввжаю, що це добре.

Ігор Качуровський: Ми живемо цілковито ізольовано, я знаю, що мої особисті друзі по всьому світі – в Америці, Аргентині, Австралії, Канаді...

Віра Вовк: ...і в Бразилії...

Ігор Качуровський: ...дуже втішені...Щодо чужинців, то для них моя премія не має значення. На жаль..

Віра Вовк: Я дістала цю премію за дві збірки, одна з них була вже перопонована минулого року, але я тоді премію не дістала, бо книжка була, мовляв, «надто скромна», маленька. А цього року я за неї дістала цю премію. І ще за одну малесеньку книжечку нової поезії. Я думаю, цікавіше було б мені дати цю премію за три останні книжки – повість «Каравела», збірку оповідань «Напис на скарабеї» і повість-спомини «Коляда на щедрий вечір». Не знаю, чому ці збірки ніхто не помітив...

Творчі плани на майбутнє

Віра Вовк: Тепер я думаю писати вірші. Наступною буде збірка поезій за рік чи два...Я не спішуся.. Ігор Качуровський: Наступною моєю книжкою буде те, що з моїх скарбів недрукованих ХТОСЬ видасть. Мені б хотілося, щоб це була книга перекладів «Пісні про Ролянда», лежить книга моїх ліричних творів, - залишати її мишам на сніданок я не хотів би. Чимало в мене публіцистичних праць і спогадів і гострих полемічних статей. На ці книги видавця поки що нема. Дасть Бог – може, колись знайдеться... Чекають на передрук і мої віршознавчі праці. Особливо хотілося б, щоб побачила світ моя «Стилістика» в одному томі, де досліджено речі, яких ніхто не знав – знали в Гналичині, але не знали на нашій «широкій» - так званій великій – Україні.Але в мене мало надій...

Надія Степула: Шановні гості, чи Ви належали до яких літературних шкіл і чи думаєте написати своєрідні «літературні мемуари» - спогади про багатьох колег, ровесників, долі яких були й лишилися відомі тільки Вам, а для літературознавчих студій – назавжди втрачені?..

Ігор Качуровський: У мене такі спогади давно лежать. І видавця на них немає.... Свого роду другий том до «Розстріляного Відродження» - зібрано на 1000 сторінок матеріалу з моїми статтями, але ... видавці посварилися, бо вони не хотіли, щоб я туди давав Державіна, бо Державін був посварений із Багряним... справа заглохла. А харківський мій колега на той час віддав Богові душу... і більше нікогог, хто б підтримав – нема. І книжка «Покоління другої світової війни в літературі» лежить у мене вже понад 25 років готова друку – видавця на неї нема.

Віра Вовк: Я трохи далека від процесів в українській літературі, завжди жила досить окремо від української громади. Мене приписують до «Нью-Йоркської групи» - це не школа, це гурт письменників і поетів, які видавали свої власн6і твори переважно за свої власні гроші, в яких не було ніякої літературної програми. Кожний з нас писав так, як він відчував і кожний – в інший спосіб. Єдине, чого хотіли всі – це піднести престиж української літератури в чужому світі. І кожний шукав для цього своїх доріг. Я серед них відрізняюся може тим, що я найменше «модерна», пишу часто вільним віршем...

Ігор Качуровський: ...Ви - єдина з Нью-Йоркської групи, яку я шаную як письменницю!..Всі інші мені в кращому разі цілковито чужі...

Віра Вовк: ...Дякую, я дуже горда за Вашу оцінку... Тимчасом вітаю Вас і будемо далі спілкуватися листовно... їду до Ліссабону, де має відбутися вечір української, португальської і бразилійської поезії. Надіюся, це буде гарний вечір..Потім я повернуся в Ріо-де –Жанейро.

Ігор Качуровський: Шкода, що не завітаєте до Мюнхена, але маю надію, що колись іще побачимося.

Віра Вовк: ...і я надіюся..

Надія Степула: Творчі долі українських письменників, які понад півстоліття живуть і працюють в еміграції – Віри Вовк та Ігоря Качуровського – яскравий приклад того, як література вростає в життєвий простір людини і сама стає життям.

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG