Доступність посилання

08 грудня 2016, Київ 22:30

«Годі заробітчанства! До Італії – по науку!»


Наталка Кудрик Рим, 11 квітня 2008 (RadioSvoboda.Ua) – Українські мігранти в Західній Європі асоціюються насамперед з феноменом заробітчанства. Чи вдасться коли-небудь цій кількісно потужній хвилі міграції пришвартувати, або ж суттєво наблизити саму Україну до омріяного берега євроспільноти? Щоб досягти цієї мети, українство має об’єднатися і набути інтелектуальної самоідентичності на Заході. Так вважають науковці Оксана Пахльовська і Олена Пономарева – професори Римського держуніверситету «La Sapienza». Найбільше до активних дій вони спонукають молоде покоління.

Професори Олена Пономарева (ліворуч) та Оксана Пахльовська
З чого починається євроінтеграція? Недостатньо політичних угод або дискусій про те, що Москва не пускає Київ у НАТО, а Брюссель між Вашингтоном і Кремлем не наважується всерйоз підтримати «стратегічно важливу Україну». Євроінтеграція починається з ментальності народу і усвідомлення його національної належності, зазначила під час розмови з громадою завідувачка кафедри україністики в університеті «La Sapienza» професор Оксана Пахльовська. Вона наголосила, що присутні на цій зустрічі здатні зробити так, щоб українська четверта хвиля еміграції асоціювалася з ідеєю інтелектуальної сили, а не сили заробітчанської. Не тому, що заробітчанство саме по собі є принизливим статусом. Ні. Але вже настав час, щоб цей людський ресурс мав інші виміри.

Єднаймося!

20-річний студент Василь Говгера – один із представників цього нового ресурсу. Він опановує у столичному університеті економічний та політологічний фах. Щоправда, юнак не зовсім задоволений студентським життям: він почувається самотнім, бо бракує спілкування з ровесниками-земляками. Василь знає, що української молоді тут багато, та дуже важко зустріти її представників саме у стінах університету: «Студентів з України, котрі вивчають світські науки, тут вважайте 5%. Решта – це семінаристи, молодь, яка навчається у папських університетах і живе в українських колегіях. Комунікація між релігійними і світськими студентами є проблематичною, бо вони мають певний режим свого життя, ми ж маємо зовсім інакший. Спілкування через інтернет-ресурси чи телефоном? А це треба, щоб хтось нас познайомив...», – розповів римський студент Василь Говгера.

Брак згуртованості та реальної співпраці співвітчизників задля добра України глибоко відчутний також серед науковців і в громаді загалом. Нинішня еміграція, зокрема в Італії, досить розпорошена і позбавлена сильної ідентичності, з якою б рахувалися інші нації, вважає Оксана Пахльовська.

Справа за молодими

Авторитетні науковці переконані, що обличчя майбутньої української діаспори має визначати молодь. Юнаків та дівчат закликають до навчання в італійських вузах, до активної участі в європейському науковому процесі. Професор Олена Пономарева повідомила, що для тих, хто хоче працювати на користь і в інтересах України, живучи в Італії, роботи – непочатий край. Особливо актуальними є журналістика, оскільки бракує елементарної інформації про Україну, також соціологія, політологія.

Внаслідок того, що деякі слов’янські країни стали членами Євросоюзу, а інші залишаються за його межами, наука славістика по всій Європі переживає кризу. У зв’язку з цим, пояснила професор Пахльовська, в академічних колах виникає багато проблем: як вивчати держави Східної Європи, котрі опинилися за муром цивілізованого світу, наприклад Україна: «Молодь, яка походить із Західної України, могла б бути прекрасним ресурсом для славістики, бо ці люди здебільшого знають і польську мову. Було б дуже важливо, щоб із середовища української молоді формувалися фахівці з грунтовним знанням своєї культури і також зі знанням польської культури. Наприклад, у системі зв’язків Італії з Україною надзвичайно важливу роль відіграє Польща. Фахівці, які знають італійську, польську мови та українську культуру, вони неоціненні у цих обмінах», – окреслила перспективи молодих дослідників в Італії Оксана Пахльовська.

Серед конкретних ініціатив для пожвавлення інтелектуального єврозближення України назвали можливе проведення конференцій про громади східноєвропейських іммігрантів, присутніх на Апеннінах. Також було б корисним допомагати італійським студентам відвідувати Україну за просвітницькими програмами. І, нарешті, нагальним є створення єдиного об’єднавчого комітету українців Італії, який би налагодив взаємодію між співвітчизниками у цій країні. Спільний сайт українці на Апеннінах уже мають, його адреса: www.leleky.org
XS
SM
MD
LG