Доступність посилання

05 грудня 2016, Київ 17:00

Конституційна реформа: куди ведуть Україну французькі паралелі?


Юлія Жмакіна Київ, 11 квітня 2008 (RadioSvoboda.Ua) – Чи можна перейняти досвід у здійсненні конституційної реформи іншої держави, нехай і дуже схожої за політичним устроєм на Україну? Напевно, що ні. Але зрозуміти, як змінюють Основний закон і розподіляють владу між президентом і прем’єр-міністром у країні з високою політичною культурою, безперечно, цікаво. Так вирішили у Національній Конституційній раді, створеній Президентом України, і Посольстві Франції в Україні. Вони провели у Києві круглий стіл, у якому взяли участь відомі в Україні та Франції знавці конституційного права.

Переписати Конституцію – чи не єдина платформа в українському політикумі, яку приймають чи не всі його учасники. Все решта – у який бік змінювати, кому більше влади віддати, як ухвалювати (у парламенті чи на референдумі) викликає бурхливі дискусії.

Французи переписували свої Конституції часто і радикально: починаючи з 1791 року, вони робили це понад десяток разів. І тому, звісно, заступник голови Секретаріату Президента України, представник Президента України у Конституційному суді Марина Ставнійчук мала рацію, коли пропонувала детальніше ознайомитися з філософією і практикою змін Основного Закону цієї країни: «З огляду на це, надзвичайно цікаво скористатися досвідом конституційних реформ, які відбувалися у Франції».

Паралелі, які закликала шукати Марина Ставнійчук, очевидні. Після Другої світової війни Франція ухвалила Конституцію, яка суттєво обмежувала права глави держави. В середині 1950-х, коли Францію вразила виснажлива і довга криза, прибічники генерала Шарля де Голля розпочали кампанію за повернення «сталевої руки». Відтоді, а точніше від 1958 року, в країні діє Конституція сильного президента, який навіть головував у Раді міністрів.

Говорить Ніколя Мазіо, радник при Міністерстві юстиції України: «Автори Конституції 1958 року наділили уряд великими повноваженнями. Він, скажімо, міг контролювати порядок денний парламенту, не давати йому відхиляти поправки. Хоча водночас уряд несе відповідальність за законопроекти, які розглядає парламент».

Про два види відносин між президентом і прем’єром

У принципах облаштування влади в Україні і Франції дуже багато спільного. Однак, каже Ніколя Мазіо, практики сильно розходяться. Хоча відносини між президентом, прем’єр-міністром та парламентом і у французькій Конституції виписані не ідеально, вважає Дідьє Мос, член Державної ради Франції, голова Конституційного суду Андорри.

«Відносини між президентом і прем’єр-міністром залежать від політичної ситуації. Їх 2 види буває. Коли більшість у Національних зборах (це нижня палата парламенту) є пропрезидентською, і коли вони опоненти. Від цього залежить обсяг повноважень Президента. Тому іноді важко сказати – Франція парламентська чи президентська республіка».

Причому, додає Дідьє Мос, багато залежить від особистих стосунків президента і прем’єр-міністра.

Нинішній Президент Ніколя Саркозі пішов на зміни до Конституції, щоб чітко визначити стосунки президента і парламенту. Говорить Жан-Клод Кольяр, декан факультету політології Університету Париж «Пантеон-Сорбонна», член Венеціанської комісії: «Комісія Беландюра хоче додати до статті 5 Конституції, що президент визначає політику Франції. Це перехід до президентського устрою».

Тепер комісія, яка працює над змінами, шукає баланс, який би компенсував парламенту явне підсилення ролі глави держави.

Між іншим, проект чинної Конституції генерал де Голль виносив на всенародний референдум. 1962 року він також питав у нації, як обирати главу держави: в парламенті чи загальнонародним голосуванням. Так що французькі правознавці з інтересом віднаходять в українських конституційних дебатах своє не таке вже й далеке минуле.
XS
SM
MD
LG