Доступність посилання

11 грудня 2016, Київ 00:25

Газ, олігархи та майбутнє України (погляд американського аналітика)


Петро Войцеховський Вашингтон, 14 квітня 2008 (RadioSvoboda.Ua) – Маргарита Балмаседа працює в Гарвардському університеті. Вона досліджує пострадянські країни, а також міжнародну політику в галузі енергетики. Цього року вийшла нова книжка професора Балмаседи під назвою: «Енергетична залежність, політика і корупція в колишньому Радянському Союзі: сила Росії, прибутки олігархів, відсутня енергетична політика України». В інтерв’ю Радіо Свобода Маргарита Балмаседа роповіла про деякі висновки зі своїх досліджень та про своє бачення проблем України в енергетичній галузі.

Р. С.: У підзаголовку Вашої книжки йдеться про «відсутню енергетичну політику» України. Поясніть, будь ласка, що ви мали під цим на увазі.

М. Б.: Починаючи від середини 90-х років в Україні багато декларується про необхідність диверсифікації паливних джерел, про те, що Україна мусить не піддаватися шантажуванню енергоносіями з боку Росії, про важливість посилення енергетичної безпеки, але попри свою гучність усі ці заяви ніколи ні до чого не призводили. Ми бачимо чітку тенденцію: декларативна політика ніколи не ставала справжньою політикою, і не було навіть процедури вироблення такої політики. Реальна енергетична політика була просто балансуванням між інтересами різних олігархічних груп в Україні.

Р.С.: Ви досліджували проблеми енергетичної політики у кількох різних посткомуністичних країнах, зокрема у Польщі, Угорщині, Словаччині. Чи були їхні проблеми та підходи до них такими самими, як в Україні?

М.Б.: Схожість є, але часткова. Названі країни увійшли до Європейського Союзу, і це істотно змінює їхню ситуацію. Тому що Європейський Союз вимагає уніфікації важливих компонентів політики, які впливають на енергетичну сферу. Це перше. По-друге, країни, які не входили до складу СРСР, не були настільки глибоко залежні від російських енергоносіїв, як це є в Україні. Крім того, в Україні у питаннях енергетичної сфери набагато більший вплив мають олігархічні групи. В Україні був вищий рівень корупції. Нарешті, українська політика відрізнялася наявністю так званого «подвійного вектора», і це теж робило її більш декларативною.

Р.С.: Яким Ви бачите подальший розвиток російсько-українських стосунків у газовій сфері? Чи буде новий виток у «газовій війні»?

М.Б.: Конфлікт триває, і в ньому закладено бомбу уповільненої дії тим, що досі немає договору про постачання газу на 2008 рік. Газ надходить до України, споживається, але ми не знаємо, як його буде обліковано та як за нього платитимуть. І цілком можливо, що на наступному витку конфлікту виникне питання про контроль над «Нафтогазом України», коли чи якщо він збанкрутує.

Р.С.: Якби Ви раптом стали керівником українського уряду, що б Ви стали робити для вирішення проблем енергетичної політики?

М.Б.: Я б провела дуже сильну кампанію за прозорість, я опублікувала б урядові контракти, і я б вимагала ухвалення пакету законів для того, щоб покінчити з корупцією. Все це майже неможливо здійснити, але я намагалась би це зробити.
XS
SM
MD
LG