Ведуча: Юлія Жмакіна(Скорочена версія. Повну версію «Вечірньої Свободи» слухайте в аудіозаписі)
Юлія Жмакіна: Всередині самої коаліції розібратися надзвичайно важко. Хоча Віктор Ющенко під вечір заявив, що коаліція не розпадеться. «Я сказав членам коаліції, що я вас ланцюгами зв’яжу. І ніхто звідти не піде.
Ну, а якщо люди рвуться на волю, пане Беспалий? Як це вдасться? Які наслідки цих ланцюгів можуть бути?
Борис Беспалий: Складається взагалі враження, що пацієнт, тобто коаліція, швидше мертвий, ніж живий. І це вже справа політологоанатомів. От ми цим і займемося.
Тому, я думаю, що тут не мають значення вже якісь формальні аспекти. По змісту на сьогодні немає у ВР 226 однодумців, які б діяли як одна злагоджена команда, а це і є тоді коаліція. Цієї команди такої немає. І як тут словами не гратися, куди там м’ячик не перекидати б одні іншим, який би там пінг-понг звинуваченнями не грати, а цього немає.
Такий дуже стислий, я сказав би, політологоанатомічний аналіз. Тоді все-таки спробуємо з’ясувати мотивацію Президента у Вашого сьогоднішнього візаві.
Для чого Ющенко робить ось таку заяву, що він буде тримати ланцюгами цю коаліцію? Для чого це продовжувати, якщо вже просто неприхована, абсолютно публічна йде перестрілка?
Олександр Литвиненко: А тут можна поставити зустрічне питання: а чи міг він сказати щось протилежне — тобто, я за розпад коаліції?
Я думаю, що перший з партнерів, хто скаже це, підпише собі, ну, скажімо так, смертний політичний вирок. Кожен з партнерів по коаліції, лідерів країни, вони мають безумовно свої інтереси, які, як показав самий початок створення коаліції, формування уряду, дуже часто діаметрально протилежні.
Але коаліція – це певна вже символічна цінність. Тому наполягати на її руйнуванні, то ні. Значно легше довести до розпаду коаліції, але зробити це руками опонента, а потім його звинуватити в цьому.
Тобто, кожен вичікує, хто перший зірветься?
Олександр Литвиненко: Можна сказати, що й так…
Якщо стріли кидають в ледве не єдину людину, яка є основним руйнувачем цієї коаліції, якщо ми приймаємо позицію, що коаліція таки існує де-факто, голова Секретаріату Президента Віктор Балога…
Сьогодні знов-таки з Донецька Віктор Ющенко заявив наступне, що його Секретаріат – це лише технічний апарат. Не більше. «Це апарат із забезпечення технічних доручень, робіт, які здійснює Глава держави».
Тому давайте говорити про Президента, а не про технічну службу, не про канцелярію і не про сантехніків. Ну, про сантехніків ми досі ще не говорили…
Борис Беспалий: Тільки з повагою про сантехніків.
Безумовно. Але ми ще не починали дискусій про сантехніків. Ми все більше говоримо про главу його Секретаріату.
Що означає ця заява, пане Олександре, з Вашої точки зору? І для чого це робити публічно? Можна, власне, просто подзвонити пану Балозі і заборонити йому вказувати уряду, що треба, наприклад, звільнити економічний блок.
Олександр Литвиненко: У нинішньому політичному контексті ця заява звучить, безперечно, важливо, але в той же час я не надавав би їй такого великого значення, знаючи емоційність нашого Глави держави.
Що стосується змісту, то будь-яка людина, яка була хоч трохи на державній службі, знає, що канцеляристи не роблять політичних заяв, що глава Секретаріату Президента робить мало не…
Це в інших країнах, це не в Україні.
Олександр Литвиненко: Тоді, може, говорити треба не про канцеляристів, сантехніків, а називати речі своїми іменами. Тим більше, що раніше Президент главу Секретаріату характеризував зовсім в інших виразах.
Ну, так. Кажуть прозвучала фраза: «Балога - це я».
Олександр Литвиненко: Фраза не є підтвердженою. Але, мабуть…
Борис Беспалий: А вона підтверджена життям. Справа в тому, що глава Секретаріату ніколи не зробить такої заяви, яка б не подобалася Президенту. Вірніше, якщо він таку заяву зробить, то він буде наступного дня безробітний.
Тобто, це все санкціоновано.
Борис Беспалий: Дуже свіжий приклад. Наприклад, радник Президента Олександр Зінченко увійшов не в той список на виборах до Київради, він четвертий номер у списках БЮТ. Наступного дня він був звільнений.
Це просто та стара байка, яку споконвіку царі розповідають підданим: добрий цар – злі бояри. Або в іншій редакції: добрий слідчий – злий слідчий. Це рольова злагоджена системна гра.
У чому я повністю погоджуюся з Віктором Андрійовичем, що інколи короля грає свита. Але свиту формує король, і за всі ці дії відповідає тільки і виключно Президент. Тому за всі заяви клерків, які не є спростовані Президентом, а клерки не звільнені, відповідає він.
Його готовність взяти на себе відповідальність за дії своїх підлеглих – це позитивна готовність. Я думаю, що така відповідальність має бути. Тут молодець Президент. Він сказав: «Я відповідаю за все це».
Олександр Литвиненко: Я абсолютно згодний. Свого часу Кучма закидав, що Адміністрація Президента мало не перебирає на себе функції уряду, водночас не будучи конституційним органом і залишаючись неконституційним органом.
Коли Віктор Ющенко прийшов до влади, то багато говорилося про те, що саме цю адміністрацію, яка, нібито, зіграла таку фатальну роль під час виборів 2004 року, необхідно реформувати радикально. Що побачили у підсумку? Очевидно.
Вчора ще припускали експерти, що з цього загострення хтось не вийде живим, тобто це буде або Тимошенко, або Балога. Яка фігура є найфантастичнішою, на вашу думку?
Борис Беспалий: Я думаю, що до такого лиха справа не дійде. Довгих їм років, довголіття. Це нормальні люди, але вони тут зіткнулися в певній боротьбі.
Ви знаєте, у мене склалося таке враження і не під зривом засідань ВР, що стало вже традиційним, а під спробою зірвати сьогодні засідання Кабміну…
От останнім часом у нашого Президента з’явилася така цікава манера звільняти діячів, навіть тих, яких він не має право звільняти, наприклад, ректора університету, скасовуючи якісь давні акти.
От я зовсім би не здивувався, якби вийшов новий такий акт, щоб визнати, наприклад, таким, що втратив чинність, акт про свідоцтво про народження Юлії Тимошенко. От у мене таке враження, що готові у такий спосіб…
У нас є слухач.
Добрий вечір!
Слухач: Добрий вечір!
Я хотів би порадити особисто Юлії Володимирівні не думати про президентські вибори, бо до них ще дуже далеко. Хай краще всі свої зусилля спрямує на економічну ситуацію, подолання інфляції і так далі. Бо до виборів ще дуже далеко, а вона вже прямо… Щоб не лізла в чужий бізнес, не забирала там «Укртатнафта» і всі інші, щоб не було бензину, бо зараз знов-таки криза назріває бензинова. Хай займається економікою.
Борис Беспалий: Я дуже хочу підтримати. Я навіть сказав би, що шлях до перемоги має йти через роботу, а не через піар. Я думаю, що це дуже добре побажання. І навіть зараз вибори у Києві чи де ще, то мені здається, що зараз час не обіцянок, а звітів, і люди будуть голосувати за кандидатів залежно від їхньої роботи. Це з цим я згоден.
І з одним не згоден. Все-таки урядові Тимошенко заважають працювати, і заважає їй працювати не тільки опозиція.
Олександр Литвиненко: Я вважаю, щоб судити про уряд Тимошенко, Прем’єра, потрібна чистота експерименту, якої не було ні в 2005 році, ні в минулому році, тобто дати карт-бланш.
Борис Беспалий: Дати працювати.
Пане Беспалий, чи встигне за часів президентства Ющенка втихомиритися ця велика інституційна війна? Що для цього потрібно?
Борис Беспалий: Конкуренція буде завжди.
Я думаю, що ця лінія конфліктів не буде, тому що Президент хоче зберегти владу, а через роботу він це зробити вже не встигне. От він і шукає різні форс-мажори, створює різні форс-мажори для того, щоб продовжити свою владу в такий спосіб.
А Тимошенко якраз може домогтися цього через роботу, бо в неї є такі владні повноваження.
(Скорочена версія. Повну версію «Вечірньої Свободи» слухайте в аудіозаписі)
