Доступність посилання

ТОП новини

Чому починається гикавка в іноземних інвесторів, коли йдеться про Україну?


Петро Войцеховський Вашингтон, 17 квітня 2008 (RadioSvoboda.Ua) – На вашингтонській нараді про інвестиції до української енергетики старший віце-президент компанії Vanco Джеф Мітчел у своїй доповіді кілька разів згадав про гикавку, яку їм зараз доводиться тамувати (маючи на увазі затримку в підписанні дозволу на буріння пошукових нафтових свердловин на українському шельфі Чорного моря). У 2006 році компанія Vanco виграла державний тендер на такий контракт, і минулого року контракт підписали. Але узгодження дозволів та ліцензій від урядових, міжвідомчих та координаційних комісій уже після підписання контракту залишається тривалим і нелегким процесом. Під час перерви у нараді Джеф Мітчел відповів на запитання кореспондента Радіо Свобода у Вашингтоні.

Джеф Мітчел
(vancoenergy.com)
Р. С.: Точиться багато розмов про те, як важко іноземному інвесторові працювати в Україні. Чи підтверджується це досвідом вашої компанії?

Д. М.: Ми прийшли до України у 2005 році. З нами працював консультант, який прожив там уже близько десяти років чи більше, і він казав нам: «Знаєте, вам доведеться приїхати сюди і провести тут багато часу, доведеться довго чекати на призначення зустрічей, треба буде отримати одного листа, потім іншого листа, і навіть, щоб увійти до приміщення, треба мати окремого листа…» Але, як не дивно, всі наші зустрічі відбувалися точно за домовленістю, і ми змогли розповісти про свій проект. Це було в червні 2005 року, а у серпні ми вже мали договір із державною нафтовою компанією про співробітництво. Ми із задоволенням працювали з ними, я був на кількох засіданнях – ми ділилися своїм досвідом глибоководного буріння, вони ділилися своїм знанням місцевого середовища. У нас були відмінні стосунки. Компанія Vanco була для всіх приємним оновленням, тому що ми не мали прихованих інтересів, не торкалися політики, ми просто хотіли знайти нафту та допомогти.

Р. С.: У чому ж причина тих труднощів, які виникли зараз?

Дж. М.: Думаю, це тому, що прем’єр-міністр не брала участі у всіх тих рішеннях – у визначенні переможця тендеру чи в переговорах про умови контракту, а тепер під її керівництвом його треба втілювати, то вона й каже: почекайте хвилиночку, тут треба розібратись. І, я думаю, їй щось таке казали, бо всередині уряду завжди є якісь суперечки: наприклад, чи треба робити угоду про розподіл продукції, якою вона повинна чи не повинна бути, і, врешті, в них були розбіжності щодо того, чи треба взагалі підписувати угоду. Але ж її підписали! А тепер вони хочуть продовжувати цю дискусію вже після того, як угоду підписано. Якщо нам не дадуть дозволу працювати, я не знаю, чи захочуть інші компанії увійти в таке ризиковане середовище. У пошуку нафти ми працюємо з величезним економічним ризиком, а тут додається ще й політичний ризик, що справу можуть у тебе відібрати.

Р. С.: Ваша компанія стала піонером серед іноземних інвесторів в українській нафтовидобувній галузі. На Вашу думку, чи стане цей приклад привабливим для інших інвесторів?

Дж. М.: Якби ми так не вважали, ми б тут не працювали. Ми впевнено очікуємо, що ця угода, над якою ми стільки працювали, буде поважатися, і ми теж її поважатимемо. І я можу гарантувати, що всі інші підприємці в цій галузі будуть стежити за нашим результатом, і якщо наш контракт не буде дотримано, то всі інші кілька разів подумають, перш ніж стануть укладати тут будь-які угоди.
XS
SM
MD
LG