Доступність посилання

05 грудня 2016, Київ 14:38

Помічник Генерального секретаря ООН: «Програма розвитку місцевих громад в Україні – одна з найуспішніших у регіоні»


Кирило Булкін Київ, 18 квітня 2008 (RadioSvoboda.Ua) – Помічник Генерального секретаря ООН та директор регіонального бюро Програми розвитку ООН в країнах Європи та СНД Корі Удовічкі перебуває в Україні з офіційним візитом. У центрі уваги її зустрічей з українськими посадовцями – проблеми глобальних викликів сьогодення, зокрема, боротьба з бідністю.

Корі Удовічкі
(official photo)
Р. С.: Чим займається Програма розвитку ООН в Україні?

К. У.: В Україні Програма розвитку ООН має одну з найуспішніших програм у регіоні – це програма розвитку місцевих громад. Вона має дуже давнє коріння. Така робота, як ми провадимо тут, не може бути здійснена за один день. Вона потребує тривалої присутності та індивідуальної роботи з людьми, зростання мережі, збільшення контактів, розуміння стосунків. Ми вже понад десятиліття присутні в Криму, в Чорнобилі, а згодом стали здійснювати цю програму у більш як 60 муніципальних регіонах. А зараз розширюємо цю програму до тисячі місцевих громад, де ми залучені до допомоги місцевій владі, громадянському суспільству, населенню. Ми заохочуємо їх працювати разом, щоб планувати свій розвиток, щоб посилювати їхнє відчуття власної потужності. Ми даємо їм сили, щоб брати майбутнє у свої руки, щоб задовольняти місцеві потреби.

Р. С.: Чи існують спеціальні програми для місцевих громад, спрямовані на боротьбу з бідністю?

К. У.: Так, ця діяльність тісно пов’язана з боротьбою проти бідності. Адже бідність значною мірою – проблема місцевого рівня. Пенсії, щоправда, розподіляються централізовано, але величезну кількість найуспішніших соціальних програм здійснюють саме місцеві громади. Але вони мають навчитися робити це. На цей час, і це було одним із предметів розмови з українськими посадовцями, ми тільки починаємо обговорювати той факт, що треба пов’язати конституційну реформу, децентралізацію розподілу коштів, необхідність надати більші повноваження місцевій владі, місцевим громадам із роботою, яку ми та ніші, зокрема й сам український уряд, провадить щодо розвитку місцевих громад. І також треба пов’язати це з розблокуванням земельної реформи, треба провести її у такий спосіб, щоб теж сприяти скороченню бідності у сільській місцевості. Проблема бідності є досить відмінною в містах і в сільській місцевості, і треба приділяти увагу і тому, й іншому.

Р. С.: Із Ваших зустрічей із українськими урядовцями – міністром економіки Данилишиним, віце-прем’єром Немирею – яке враження склалося у Вас про їхню готовність здійснювати такі реформи?

К. У.: Безумовно, вони розуміють важливість цього. І ми говорили про подальші кроки щодо здійснення конституційної реформи. Гадаю, ми, як міжнародна організація, маємо зосередити особливу увагу в наданні допомоги для здійснення децентралізації розподілу коштів. Тож ми сподіваємося, що ця робота триватиме. Є ще одна дуже важлива проблема, яку ми обговорювали, пов’язана з бідністю і з серйозною загрозою, що стоїть перед Україною, це епідемія ВІЛ/СНІД. Маю сказати, що тут ми відчули менший відгук. Так, звісно, індивідуально посадовці стурбовані цією проблемою. Але, можливо, дещо бракує розуміння чи тиску задля того, щоб спрямовувати більші бюджетні кошти на це. Бракує цілеспрямованих зусиль суспільства в цілому, щоб інвестувати кошти в запобігання цій хворобі. Адже нині епідемія сягає такого рівня, коли вона зачіпає всі верстви населення. А коли стається так, то це одразу призводить до зростання бідності, до зниження економічного розвитку.

Р.С.: Чи розвиватиме ПРООН спеціальні програми щодо боротьби з ВІЛ/СНІД в Україні?

К.У.: Над цим працює не лише ПРООН, але, навіть більшою мірою, наші колеги в інших агенціях ООН. Так, у цій галузі є ціла низка програм. Я також знаю, що в Україні є сильні неурядові організації, які займаються цією проблемою. Але увага й підтримка з боку влади тут також потрібна.

Р.С.: Дозвольте поставити декілька запитань до Вас не в зв’язку з діяльністю ПРООН, а як до Помічниці Генерального Секретаря. Перш за все, наскільки актуальним є сьогодні питання реформування ООН? Що робиться в цьому напрямку?

К.У.: Оскільки основною сферою моїх повноважень є програми розвитку, я зосереджусь переважно на цих аспектах реформування ООН. Від 1945 року світ багато в чому значно змінився. І є багато аспектів цих змін, які повинні відбиватися на тому, як працює ООН. Зокрема, в питаннях людського розвитку ми бачимо, як змінився наголос і в проблематиці, і в моделях роботи. Наприклад, сьогодні проблеми охорони довкілля та кліматичних змін посідають незрівнянно важливіше місце, ніж навіть 10 років тому, не кажучи вже про більш віддалений час. Є більше глобальних суспільних проблем, які потребують уваги, як-от пташиний грип та інші пандемії, зокрема й згаданий уже ВІЛ/СНІД. До них сьогодні треба ставитись як до глобальних проблем. Тож уся система ООН в цілому повинна мінятися таким чином, щоб відповідати глобальним потребам суспільства. Це питання далеко ширше за перерозподіл доходів із Півночі на Південь. Це більше питання світової співпраці для розв’язання важливих глобальних проблем. Також зараз швидко зростає в світі доля країн зі середнім рівнем доходів. Знову ж-таки, вони в глобальній світобудові не належать ані до Півночі, ані до Півдня. Стосовно ролі країн з середнім рівнем доходів у розвитку глобальної світобудови зараз точаться серйозні дискусії. Не скажу, що вже є чіткі відповіді на всі запитання, але однією з них, безумовно, є розвиток співпраці, як ми це називаємо, «Південь-Південь». Країни з середнім рівнем доходів мають отримати більші можливості, щоб самим працювати над своїм розвитком.

Крім того, сьогодні існує велика кількість агенцій ООН (близько 30, залежно від того, які саме структури відносити до агенцій). Й іноді ми працюємо вельми нескоординовано. Усі агенції – це немов би єдина родина ООН, і зараз, уже понад десятиліття, тривають значні зусилля, щоб посилити координацію між нами. Це не так просто, але впродовж останніх років вдалося досягнути значного прогресу в тому, щоб у кожній країні різні агенції працювали, як ми кажемо, «як одна». Звісно, ми не вважаємо правильним рішенням повне об’єднання агенцій: вони мають різні місії, повноваження, різний персонал і багато підстав, щоб зберегти свою окремішність. Але на рівні кожної країни система ООН має координувати свою діяльність, щоб корисно взаємодіяти. І в Україні маємо якраз приклад дуже вдалої співпраці і координації різних агенцій ООН. Особливо це стосується діяльності з боротьби з ВІЛ/СНІД.

Р.С.: Ви згадали проблему кліматичних змін. Наскільки успішною є, за вашою оцінкою, робота ООН, спрямована на розв’язання цієї проблеми?

К.У.: Перш за все, гадаю, що головний прорив – це те, що ми зрозуміли нагальність проблеми кліматичних змін, як феномену, породженого людською діяльністю. Це сталося за останні два роки завдяки звітам Комісії ООН з боротьби зі зміною клімату. ПРООН, коли це стало настільки зрозумілим, зосередилося на проблемі впливу кліматичних змін на ситуацію з бідністю, і випустило минулого року звіт на цю тему. Цікаво, що цей вплив є дуже чітким: кліматичні зміни насамперед зачіпають бідні верстви населення світу. Вони страждають від повеней, вони залежать від зернових, які можуть зникнути внаслідок посух, і таке інше. Тож кліматичні зміни – велика загроза для всього людства, але особливо для бідних. На жаль, це загроза, з якою треба боротися негайно і активніше, ніж це робиться зараз. Бо треба негайно не зменшити викиди діоксиду вуглецю, а десь близько 2050 року ми повинні повністю зупинити збільшення кількості викидів діоксиду вуглецю в атмосфері. Інакше ми зіткнемося з потеплінням такого масштабу, яке принесе справді катастрофічні зміни клімату. Здавалося б, це звучить, як досить невеликі зміни: збільшення середньої річної температури на 2 градуси Цельсія. Але, для порівняння: в разі похолодання на 5 градусів ми б опинилися знову в льодовому періоді. Можливо, не всі знають про цей факт. Тож ми оцінюємо зустріч на Балі як успішну. Знаєте, глобальний консенсус ніколи не досягається легко. Це завжди потребує часу. А тут, фактично, невдовзі після оприлюднення звіту щодо зміни клімату, було досягнуто такого консенсусу в розумінні того, що це проблема, яка потребує серйозної уваги. Також є спільна згода (і ПРООН активно підтримує це) щодо того, що економічні заходи – як-от можливість торгівлі квотами на викиди в атмосферу – є дуже корисними в подоланні цієї проблеми, в серйозній мобілізації ресурсів для адаптації до кліматичних змін, де вони невідворотні, і в пом’якшенні їхнього впливу через зменшення викидів. Крім того, потрібні суворі регуляторні стандарти. Є згода щодо того, що всі ці заходи є необхідними. Звісно, ще потрібний деякий час, щоб остаточно відпрацювати регуляторні механізми на глобальному рівні, для того, щоб випрацювати та втілити спільну політику реагування на зміни клімату.

Р.С.: Як щодо окремої позиції Сполучених Штатів у цьому питанні, чи наблизилась перспектива компромісу зі США?

К.У.:
Я гадаю, що позиція США суттєво змінилася на краще останнім часом, і продовжує змінюватись – утім, як позиції багатьох інших країн. Кожен має відмовлятися від якихось вузьких власних інтересів, щоб можна було успішно боротися з цією дуже серйозною загрозою.

Р.С.: Іще одне запитання стосується ефективності миротворчих місій ООН. В Україні багато говорили про це після загибелі українського миротворця в Косові. Чи відомо вам про перебіг розслідування цього інциденту?

К.У.:
Перш за все, я хочу подякувати українцям за їхню роль у миротворчих місіях. Внесок України – найбільший в Європі, і один із найбільших у світі. І це є проявом відданості України своїй місії як члена світової спільноти. Ми всі в ООН поділяємо переконання, що тільки як світова спільнота, ми можемо підготувати і зустріти майбутнє людства. Щойно я згадувала про зміни клімату, а почали ми нашу розмову зі світової економічної кризи, про яку важко сказати, наскільки далеко вона зайде. І це стосується також проблем війни та миру. На цей час у світі багато локальних конфліктів, але, якщо ми не стримаємо їхній розвиток, то чутливість цих конфліктів і задіяна в них зброя може легко перевести їх у такий масштаб, який зачіпатиме кожного з нас. Тож я справді хочу подякувати українському народові і заохотити Україну й надалі ставитися так само відповідально до своєї участі у світовій спільноті.

Що стосується українського миротворця, який загинув у Косові, то розслідування ще триває. Гадаю, що воно займе певний час, адже це непроста тема. Знову ж-таки, я хочу висловити глибоке співчуття українському народові, і особливо сім’ї загиблого у зв’язку з цією втратою.
XS
SM
MD
LG