Доступність посилання

06 грудня 2016, Київ 10:23

Наші – не наші пам’ятники


Оксана Пеленська Прага, 18 квітня 2008 (RadioSvoboda.Ua) – У період між двома світовими війнами Чехія стала другим домом для тисяч українців, яких більшовицький переворот вигнав із дому. Вони тут жили і творили, встановлювали пам’ятники, а багатьох із них назавжди прийняла чеська земля. Пам’ятники українським воїнам, могили відомих українців у Чехії скрізь: від Праги до малих і маловідомих в Україні містечок, де ще досі можна натрапити на українські прізвища на місцевих цвинтарях. Але це вже, мабуть, буде недовго, бо цими пам’ятниками, навіть могилами найвідоміших людей, ніхто не опікується.

«Легенди старокиївські», «Сон тіні» чи «Інакший світ» написала українська письменниця Наталена Королева в Чехії, на еміграції. Вона тут жила з чоловіком – відомим письменником Василем Королевим-Старим. У Надзвичайній місії в Празі він представляв Українську Народну Республіку як один із перших українських дипломатів за кордонами України.

Є спогади про це гарне подружжя, про те, як вони заснували українську читальню, як навчали дітей. Їхнє життя закінчилось у М’єлніку, що неподалік Праги, де вони й були поховані. Та даремно ви шукали б могилу цих двох прославлених українців: у 2006 році на міському цвинтарі М’єлніка її перекопали.

Так само зникли і продовжують зникати сотні інших українських поховань у Чехії.

Немає вже могили поета Андрія Гарасимовича, зрівнялося з землею поховання відомого художника Юрія Вовка, обкраденим стоїть пам’ятник директора Української гімназії в Празі, відомого мецената Івана Кобизького – з нього зникли два відлиті з бронзи рельєфи. А цей пам’ятник створила Оксана Лятуринська – тільки Чехія зберігає монументальну творчість цієї талановитої волинянки. Поки що зберігає, бо ці та інші пам’ятники під загрозою цілковитого знищення.

Минає 17 років незалежності України, але й досі не стала українським надбанням історія України, увічнена в пам’ятниках і пам’ятних місцях за її кордонами. Пам’ятник українським воякам – жертвам Першої світової війни в Ліберці потребує опіки, так само, як і сотні інших українських могил, розсіяних по всій Чехії.

Потрібна співпраця української держави і громадськості

Олександр Олесь
(public domain)
Хто має займатись українськими пам’ятками у Чехії, де, принаймні офіційно, зареєстровано 6 українських спілок і товариств і працює вже 17 років Посольство України? Богдан Райчинець із «Української ініціативи в Чеській Республіці» вважає, що всі: «З одного боку, Україна має допомагати, з іншого боку – громадські організації. Треба скласти спільні кошти і відновити пам’ятки. Тут потім уже нескладно замовити чеських чи українських фахівців, які б могли відновити ці могили. Потрібно також заплатити оренду за ці могили. Так що моя відповідь – Україна у співпраці з громадськими організаціями».

Незадовго до смерті поет Олександр Олесь, який жив і похований у Празі, написав: «О, принесіть як не надію, то крихту рідної землі». Якщо не почати діяти негайно, то за кілька років цю жменьку рідної землі, ймовірно, не можна буде принести навіть на могилу поета.
XS
SM
MD
LG