Доступність посилання

06 грудня 2016, Київ 22:11

«Вступ до ЄС – не єдиний важіль для реформ в Україні» – Мішель Фуше


Віталій Єреміца Брюссель 22 квітня 2008 (RadioSvoboda.Ua) – Представники Євросоюзу продовжують пошуки шляхів зближення із сусідами, але так, щоб не обіцяти їм членство в ЄС. Чергова ідея – створення Східноєвропейського союзу, за аналогією з Середземноморським Союзом, що включає африканські середземноморські країни. Своїми поглядами на політику сусідства ЄС та його стосунки з Україною в інтерв’ю Радіо Свобода поділився дипломат, член наукової ради Центру європейських досліджень «Фундація Роберта Шумана», автор відомої книги «Мана кордонів» Мішель Фуше.

Мішель Фуше
Радіо Свобода: Наскільки реальним є проект Східноєвропейського союзу?

Мішелем Фуше: Таке об’єднання, на мій погляд є дуже штучним. Адже, скажімо, у відносинах Вірменії та Азербайджану є багато проблем. З іншого боку, існують невирішені питання у стосунках Росії та Молдови, Грузії та Росії. Це не можна порівняти з барселонським проектом створення Середземноморського союзу. Країни кавказького регіону не вселяють особливої довіри Євросоюзу. Азербайджан, наприклад, не проявляє жодного зацікавлення євроінтеграцією. Вірмени про це говорять, проте, далі розмов справа не йде. Грузини теж говорять багато про зближення з ЄС, проте, це чимось нагадує безпідставні розмови часів Радянського Союзу. Загалом, на мій погляд, така конструкція є малоперспективною та штучною.

Р.С.: Але у Брюсселі є категорія політиків, що вважають входження України до такого об’єднання перехідним етапом на шляху до її зближення із Євросоюзом...

М.Ф.: Я не бачу у цьому користі для України, у котрої і без цього є багато роботи всередині держави. В першу чергу, консолідувати свої інституції, реформувати економічну структуру, стабілізувати свої відносини із сусідніми державами. Союз такого типу заблокується його ж членами одразу після виникнення. Тож я не бачу національного інтересу України долучатися до цього. ЇЇ наближення до ЄС залежить не від створення таких союзів, а від побудови у себе правового суспільства, здійснення реформ. Ми спостерігаємо за виборами й перевиборами, змінами у політикумі. Та це тільки перша стадія, далі необхідно діяти. Власне, у справі вступу до ЄС всі карти в руках самої України.

Р.С.: Але чи не є нинішня політика сусідства Євросоюзу теж дещо штучною: об’єднано в одне ціле країни Півночі Африки та власне європейські?

М.Ф.: По-перше політика сусідства у своїй основі розповсюджується на всіх сусідів ЄС. По-друге, треба зважати на те, що країни Півночі Африки набагато більше інтегровані у систему Євросоюзу, ніж Україна. У сенсі економічному, інвестиційному, міграційному, мовному. Я вже не говорю про історичні корені. Існує суттєва непоінформованість відносно інтенсивності стосунків між північчю та півднем Середземномор’я, з одного боку, та Євросоюзом, із іншого. Наприклад, Марокко вже має статус дещо менший за фактичне приєднання, але більший за просту асоціацію. Ми дуже недооцінюємо інтенсивність зв’язків цих країн із країнами-членами ЄС, зокрема, Італією, Францією та Іспанією і в енергетиці, і в економіці, і в культурній сфері...

Р.С.: Гаразд, але ж Україна також має інтенсивні й давні зв’язки скажімо з Польщею, котра наразі є членом ЄС.

М.Ф.: Я погоджуюся з цим, але Польща не є єдиним членом Євросоюзу. Вона традиційно провадить політику національних інтересів, спрямовану на схід. Але Європейський Союз – це 27 держав, тож необхідно враховувати думку всього загалу.

Р.С.: То яким є на Ваш погляд геополітичне місцезнаходження України сьогодні та в майбутньому?

М.Ф.: Країна повинна реально працювати та розвиватися. На мою думку, у сенсі європерспективи Україна вселяє більше довіри, ніж, скажімо, Туреччина. Не варто вважати єдиним важелем для трансформації українського суспільства вступ до Євросоюзу. Я свідомо заявляю, що еволюція України дуже позитивна. Проте одних перевиборів недостатньо. Треба знайти довготривале порозуміння всередині адміністрації та вміло керувати державою.
XS
SM
MD
LG