Доступність посилання

06 грудня 2016, Київ 14:31

Чистого четверга малюймо писанки


Валентина Одарченко Рівне, 24 квітня 2008(RadioSvoboda.Ua) – Саме чистого четверга у більшості регіонах України жінки та дівчата традиційно малювали писанки. На відміну від мешканців Карпат, де, окрім справжніх писанок, робили їхні дерев’яні копії, волиняни використовували тільки «живе» яйце. Саме тому до нашого часу дійшло не так уже й багато зразків автентичних волинських писанок.

Розповідаючи про перші дитячі враження від чарівного дійства – народження писанки – завідувачка відділу етнографії Рівненського обласного краєзнавчого музею Алла Українець в інтерв’ю Радіо Свобода сказала, що Чистий четвер є одним із найпам’ятніших днів її дитинства: «Моя рідна баба – вона родом із села Тучин Гощанського району – розписувала писанки. Як вона налаштовувалася на той момент, коли буде робити писанки… Вона ніколи не сідала – робила це, стоячи біля печі, ніби вона творить щось дуже важливе в своєму житті – з таким настроєм тримала цю писанку і писачок…».

Біля гарячої печі господиня стояла для того, щоб віск та фарба , якими вона творить візерунки писанки, були постійно теплими. Багатоколірні писанки створювали найтерплячіші авторки, кілька разів застосовуючи різні рослинні фарби – лушпиння цибулі, березові бруньки, буряк, попередньо замальовуючи місця для наступного кольору воском – каже Алла Українець: «Ось прості селянки – вони знали, що з цього шедевру — а вони часто творили шедеври на опуклій, мініатюрній поверхні яйця — нічого не залишиться через два-три дні… Їх рознесуть по сусідах, по родичах, вона покладе їх на могили – дай Бог, щоб шкаралупки до наступного року збереглися…».

Писанка – символ

Однак писанка несла в собі символ наступності поколінь, незнищенності життя, зрештою, символ самого Сонця і Всесвіту. Тому волинська господиня не шкодувала зусиль на їх створення, а згодом не шкодувала самих писанок: «Вона знала, що якщо його розпише і подарує, це добрий знак. Буде добре в хаті, кому вона їх подарує, і навіть покійникам, яким вона занесе ці писанки на могили… У ті орнаменти, які вона розписувала і яких чітко дотримувалася, вкладався особливий зміст. Писанкарки чітко дотримувалися тих схем, які передавалися з покоління в покоління – це ще раз підтверджує те, що всі ці орнаменти були не випадкові, несли смислове навантаження – побажання благополуччя, життя, родючості на ниві (недаремно там малювалися вітрячки і грабельки), і колосочки, і вічнозелену рослинку сосонку, ще восьмикутну зірочку, символ Сонця, дуже багато цих мотивів у нашому регіоні».

У ці дні рівняни мали змогу помилуватися традиційними візерунками волинських, подільських та інших писанок, а також фантазійними сучасними писанками – на виставці майстрині Олесі Токарської. Олеся мешкає у столиці, однак її коріння на південній Волині, тож частину експозиції вона присвятила традиційним візерункам цього краю. Чимало хто з відвідувачів, роздивившись оригінальні способи створення писанок, заповзявся створити писанку власними руками.
XS
SM
MD
LG