Доступність посилання

10 грудня 2016, Київ 03:30

Віра: традиція, мода чи духовна потреба?


Інна Набока За даними соціологічних опитувань, дві третини українців є людьми віруючими, одна чверть коливається, і лише 3% вважають себе переконаними атеїстами. Саме церква користується найбільшою довірою серед усіх інституцій країни. Їй повністю або переважно довіряє майже 64% громадян. У перші роки незалежності була популярною привезена діаспорою Великодня листівка з написом: «Христос воскрес! Воскресне Україна!» Нещодавно це гасло з’явилося знову.


Київ, 28 квітня 2008 (RadioSvoboda.ua) – За даними соціологічних опитувань, дві третини українців є людьми віруючими, одна чверть коливається, і лише 3% вважають себе переконаними атеїстами. Саме церква користується найбільшою довірою серед усіх інституцій країни. Їй повністю або переважно довіряє майже 64% громадян.

Не хочеться у ці святкові дні вдаватися до такої прози, як статистика. Але часом сухі цифри бувають дуже красномовними. Наша релігійність дивує навіть іноземців.

Втім, навряд чи вона є генетично притаманною українцям рисою. Це, швидше, закономірна реакція на десятиліття примусового радянського атеїзму.

Люди старші, мабуть, добре пам’ятають, як на Великдень біля нечисленних церков стояли міліцейські кордони, що пропускали лише бабусь у хусточках. А дисиденти можуть засвідчити, що підчас обшуків навіть дореволюційні видання Святого Письма вилучалися як найнебезпечніша антисовєцька література.

Обряд, форма, зовнішнє заступає внутрішній, глибинний сенс віри?

Нині ж службу Божу відвідують перші особи держави. На Великдень біля храмів вишиковуються тісні шеренги дорогих іномарок. Святити паски поспішає коаліція і опозиція, депутати і чиновники, міністри і мери.

Це, звичайно, чудово, що наші співвітчизники, незалежно від політичних переконань і соціального статусу, масово звернулися до Бога. От тільки наскільки це щиро і усвідомлено?

Адже для багатьох релігійність – це народна традиція, для декого – данина моді, а ще для когось – одна з фішок джентльменського набору сучасної «просунутої» особистості. Обряд, форма, зовнішнє заступає внутрішній, глибинний сенс віри. Мало хто замислюється і над справжнім значенням найбільшого християнського свята – Воскресіння Христового.

У перші роки незалежності була популярною привезена діаспорою Великодня листівка з написом: «Христос воскрес! Воскресне Україна!» Нещодавно це гасло з’явилося знову. Як виявилося, воскресіння, відродження країни не така вже легка і швидка річ, як видавалося.

Та попри всі наші проблеми і негаразди, попри вічну звичку прибіднятися, сварити все своє і захоплюватися чужим, не можна не визнати, що Україна, хай важко і повільно, але відроджується. І не лише економічно і політично, а, що значно важливіше, духовно.

І, мабуть, найпереконливіше свідчення цього – обличчя тисяч звичайних людей, які прийшли на Великодню службу до Храму.

Матеріали до теми:

• Православні і греко-католики святкують Великдень
XS
SM
MD
LG