Доступність посилання

logo-print
05 грудня 2016, Київ 02:56

Виборча кампанія в Києві: застосування брудних технологій «зашкалює»


Кирило Булкін Київ, 30 квітня 2008 (RadioSvoboda.Ua) – Після жеребкування у київському тервиборчкомі партії та блоки, що висунули свої списки до Київради, отримали місця у виборчому бюлетені: від першого номеру до 37. Однак реальних претендентів на подолання прохідного бар’єру не більше десятка. Натомість у списку цілий букет проектів-одноденок – продуктів не дуже чесних виборчих технологій.

Київський тервиборчком задовольнив заяву блоку «Київський прорив» на чолі з такою собі Вірою Тимошенко щодо його перейменування на «Блок Тимошенко – Київський прорив».

Ще раніше був зареєстрований блок Омельченка Олександра Олександровича, який не має ніякого стосунку до колишнього мера столиці (останній, натомість, очолює блок Олександра Омельченка).

Це лише два приклади створення так званих «клонів» – технології, за допомогою якої кандидати намагаються відібрати частки відсотка в опонентів, сподіваючись на помилку неуважних виборців.

Кандидати рекламують себе під виглядом реклами тієї чи іншої газети

Нечесні прийоми передвиборної боротьби далеко не обмежуються «клонуванням». Спосіб, у який політики поводяться зі ЗМІ, нагадує найгірші часи перед Помаранчевою революцією, тільки тепер замість цензури, залякування й інших чинників прямого тиску використовують грубі гроші.

«Винахідливі» кандидати в мери обійшли також законодавчі норми, пов’язані з терміном початку кампанії та розміром виборчого фонду.

Директор Інституту масової інформації Вікторія Сюмар зазначає: «Вибори стартували значно раніше, ніж це передбачено законодавством. Кандидати розвісили свої портрети і, фактично, свою виборчу агітацію на білбордах по всьому місту з посиланням, що це, мовляв, інтерв’ю якомусь ЗМІ. Безумовно, це є непрямим порушенням, за яке не притягнеш до відповідальності, але, очевидно, це є використання медіа. Ну й, звичайно, найбрудніша технологія – це так звана «джинса», домовленості зі власниками ЗМІ. На багатьох каналах існує табу: погано про чинного мера ми не говоримо або власники ЗМІ визначаються з підтримкою якогось кандидата».

Слова Вікторії Сюмар підтверджує й голова Незалежної київської медіа-профспілки Михайлина Скорик. При цьому вона посилається на дані дослідження, яке профспілка проводить у рамках журналістської кампанії «Не продаємось».

«Квітень став місяцем найбільшої джинси у 2008 році. Політики намагаються потрапити в Київраду, завоювавши голоси виборців тим, що розказують, які вони хороші, платячи за це шалені суми», – зауважила Михайлина Скорик.

У травні, каже вона, передвиборна кампанія набуде ще більшого розмаху, ніж у квітні. Відповідно, більше застосовуватимуть і брудних технологій.

Вирок винесуть не судді, а виборці

Чи можна схопити за руку, скажімо, політиків та власників ЗМІ під час укладання корупційної змови? Член клубу мерів України, директор Центру місцевої демократії при Інституті демократії імені Пилипа Орлика Олександр Мосіюк вважає, що це нереально.

«На превеликий жаль, наша правова система абсолютно нездатна в боротьбі з такими порушеннями. Але у виборців є можливість винести свій вирок під час голосування», – наголосив Олександр Мосіюк.

Для цього, звісно, вони мають не заплутатися в довжелезному і сповненому клонів та проектів-одноденок списку партій та блоків. І в другому, що міститиме 79 прізвищ кандидатів на посаду мера.
XS
SM
MD
LG