Вибори у Лондоні привертають підвищену увагу до себе з кількох причин. Найголовніші з них такі: посада мера Лондона є найвищою прямою виборною посадою у Великій Британії. Річ у тім, що Британія є монархією, тому посада глави держави є спадковою. А депутати парламенту, серед яких є і майбутній прем’єр, і міністри уряду, обираються в мажоритарних округах. По-друге, і найголовніше – два головні кандидати на цю посаду на цих виборах є одними з найяскравіших особистостей у британській політиці.
Обидвох претендентів на посаду мера виборці називають просто за іменами. Нинішній мер-лейборист Кен Лівінґстон, або просто Кен, та кандидат від Консервативної партії Боріс Джонсон, або просто Боріс, вважаються одними з найбільш красномовних і каламбурних, незалежних та неординарних британських політиків.
Часто їх вважають диваками навіть усередині їхніх власних партій. Зокрема, Лівінґстон, що стояв у Лейбористській партії на крайніх лівих позиціях, часто мав протиріччя з її проводом, і навіть був виключений з партії, бо пішов усупереч її рішенню, коли вперше висунув свою кандидатуру на виборах мера столиці. Джонсона колись розглядали як можливого кандидата на лідера торі і майбутнього прем’єр-міністра, але він часто потрапляв у суперечливі ситуації в особистому житті.
Саме цей зірковий статус у британській політиці головних кандидатів і мав на увазі чинний мер, коли застеріг виборців від захоплення цією стороною нинішніх виборів: «Ці вибори не є телепрограмою «Великий Брат» за участі знаменитостей. Вони стосуються надзвичайно серйозних проблем і майбутнього нашого міста».
Суперники уникають різких випадів один проти одного
Кен Лівінґстон претендує на цю посаду втретє поспіль, переконливо вийшовши переможцем два попередні рази. Якщо він переможе і тепер, то може пробути на посаді мера 12 років – це більше, ніж колишній прем''єр-міністр Марґарет Тетчер перебувала при владі (вона найдовше в історії очолювала британський уряд).
Лівінґстон вважає, що за 8 років він змінив столицю на краще, тоді як Джонсон може повернути місто назад, як він зазначив, у 17 сторіччя. Сам Джонсон каже, що був би добрим мером: «Я сповнений рішучості працювати для лондонців, краще за нинішнього мера. Я не можу докорінно змінитися і стати новою, зразковою креатурою для медіа, але привнесу нову енергію й свіже мислення на цю посаду».
Слід відзначити, що під час кампанії у Лондоні головні суперники уникали різких випадів один проти одного, намагаючись зосередитися на питаннях місцевої політики. Вони навіть поводилися показово дружньо в перебігу дебатів. Було помічено зокрема, як перед одним із них Кен дбайливо поправляв Борісові краватку.
Обидвох претендентів на посаду мера виборці називають просто за іменами. Нинішній мер-лейборист Кен Лівінґстон, або просто Кен, та кандидат від Консервативної партії Боріс Джонсон, або просто Боріс, вважаються одними з найбільш красномовних і каламбурних, незалежних та неординарних британських політиків.
Часто їх вважають диваками навіть усередині їхніх власних партій. Зокрема, Лівінґстон, що стояв у Лейбористській партії на крайніх лівих позиціях, часто мав протиріччя з її проводом, і навіть був виключений з партії, бо пішов усупереч її рішенню, коли вперше висунув свою кандидатуру на виборах мера столиці. Джонсона колись розглядали як можливого кандидата на лідера торі і майбутнього прем’єр-міністра, але він часто потрапляв у суперечливі ситуації в особистому житті.
Саме цей зірковий статус у британській політиці головних кандидатів і мав на увазі чинний мер, коли застеріг виборців від захоплення цією стороною нинішніх виборів: «Ці вибори не є телепрограмою «Великий Брат» за участі знаменитостей. Вони стосуються надзвичайно серйозних проблем і майбутнього нашого міста».
Суперники уникають різких випадів один проти одного
Кен Лівінґстон претендує на цю посаду втретє поспіль, переконливо вийшовши переможцем два попередні рази. Якщо він переможе і тепер, то може пробути на посаді мера 12 років – це більше, ніж колишній прем''єр-міністр Марґарет Тетчер перебувала при владі (вона найдовше в історії очолювала британський уряд).
Лівінґстон вважає, що за 8 років він змінив столицю на краще, тоді як Джонсон може повернути місто назад, як він зазначив, у 17 сторіччя. Сам Джонсон каже, що був би добрим мером: «Я сповнений рішучості працювати для лондонців, краще за нинішнього мера. Я не можу докорінно змінитися і стати новою, зразковою креатурою для медіа, але привнесу нову енергію й свіже мислення на цю посаду».
Слід відзначити, що під час кампанії у Лондоні головні суперники уникали різких випадів один проти одного, намагаючись зосередитися на питаннях місцевої політики. Вони навіть поводилися показово дружньо в перебігу дебатів. Було помічено зокрема, як перед одним із них Кен дбайливо поправляв Борісові краватку.