| ГЛАС НАРОДУ: |
 А чи цікавиться Гоголем нинішнє покоління українців? Які його твори читають? |
 Євген, кур’єр:- «Вій», «Вечори на хуторі біля Диканьки», «Ревізор». Гоголь писав цікаво, однак про нечисту силу, тому мені не дуже подобається його творчість. |
 Людмила, приватний підприємець:- Читала всі його твори і пам’ятаю зміст, а от назви не всі. Років 30 тому це було дуже захопливо, фантастично. Я обожнюю Гоголя. |
 Олександр Миколайович, фотограф:- Я дуже багато пам’ятаю творів Гоголя і люблю автора за гумор. |
 Тетяна Володимирівна, пенсіонерка:- Треба завжди поважати письменників - класиків. Їхні твори дуже цікаві. |
 Андрій, студент:- Не читав, але хотів би, адже це класика українського жанру. |
 |
| Микола Васильович Гоголь |
| (public domain) |
«Завданням не є гоголівський твір чи тема. Йдеться про створення середовища, оскільки фестиваль середовищний. Тому що Гоголь – це не збіг зовнішнього і внутрішнього, а перетікання. Це дуже цікава зараз тема для мистецьких досліджень. Зараз ми живемо у гоголівському світі».
Проблеми «мертвих душ» відібрали у Гоголя творчі сили
Миколу Гоголя без перебільшення можна назвати найтаємничішим російським письменником, вважає філософ і публіцист Євген Сверстюк. І ця містичність письменника походить з його українського коріння.
«Людина з надзвичайно складною і тонкою організацією, глибинним підтекстом, дуже суперечлива, горда і разом з цим покірлива, в християнському дусі. Він мав величезний вплив на Достоєвського, на Шевченка. Гоголь творив усупереч тодішнього Петербурга. Він собою творив український світ. Як тільки він поринув у проблеми «мертвих душ» – його покинули творчі сили».
Основоположник української фантастики
Письменник-фантаст Сергій Дяченко вважає Гоголя письменником теплим, рідним, навіть домашнім.
«Коли читаєш Гоголя, то виникає відчуття, що Малоросія – це не «малая Росія», а «малая Родіна», те що найближче і найдорожче. Як для мене, то він основоположник сучасної української фантастики».
Музей Гоголя
Нащадок українських козаків-шляхтичів Микола Гоголь народився в селі Великі Сорочинці (тепер Миргородського району) на Полтавщині. Нині там діє музей, розповідає Валентина Василівна, працівник Миргородського відділу культури.
«Там дуже гарний музей, в якому нещодавно зробили реконструкцію. Там зібрана уся біографія Гоголя. У Гоголевому розташована садиба, де він з батьками проживав».
Російський класик з українським корінням
Твори Гоголя входять до шкільної програми, але вивчають його як російського письменника, каже Лариса Литус, директор Зіньківського НВК №2, що на Полтавщині:
«Викладають «Тарас Бульба», уривок «Майська ніч або утоплена». Вся його творчість іде оглядово. Ми його трактуємо як російського письменника, але ж він народився на Україні, дитинство його тут проходило і навчався у Ніжинському педагогічному університеті. Діти питають про те, чому російський, а тому, що Україна в свій час не визнала його українським письменником».
Микола Гоголь писав російською, і лише це дає підстави зараховувати його до російських письменників, адже зміст і колорит його творів українські, вважає етнограф Надія Заб''юк.
«Любив легенди, фольклор, оповідання. І мама йому збирала багато даних і відсилала в Санкт-Петербург.У свій час він досліджував і хотів написати Історію України. Він і мелосом цікавився. А ще в нього був літургічний сон: його поховали ще живого, і коли відкривали могилу, то побачили, що в нього виросли нігті, він був перевернутий. Вважається, що таким чином все рівно йому помстилися невмивані, як їх у народі називають».
Особливості та визнання
Крім свого письменницького таланту Микола Гоголь мав і артистичні здібності, каже професор Національного університету імені Тараса Шевченка Юрій Ковалів:
«Він був співаком, мав музичний слух, тонкий естетичний смак і займався колекціонуванням. Він ішов від українських міфів, тільки по-своєму переосмислював. Чому, наприклад, Бєлінський не сприйняв «Вія»?Українці не так сприймають, як скандинави чи росіяни. Персонаж переходить з того світу в цей і йому чорт за панібрата».
З кінця ХVІІІ століття починається самоідентифікація українського народу, каже культуролог Вадим Скуратівський. Палітра народних звичаїв, обрядів, вірувань спершу знайшла відображення у поемі "Енеїда" Івана Котляревського, а вже потім Микола Гоголь продовжив цю тему вже у прозі:
«Десь до початку 40-х років – це був епіцентр гоголівського світогляду в звичаях і способі існування українського народу. А потім з 42 року він іде в бік абсолютної містики. Намагання віднайти центр всесвіту. Інакше кажучи, він іде до того, що становило основу українського бароко, був передовсім посередині світу».
Слава прийшла до Гоголя, коли йому не було і тридцяти. «Вечори на хуторі поблизу Диканьки» враз перетворили дрібного петербурзького клерка на модного письменника.
Аудіозапис програми. Перша частина:
Аудіозапис програми. Друга частина: