Європейців об’єднує спільна для всієї західної цивілізації система цінностей, центром якої є людина з її унікальним життєвим світом. Ці уявлення про вільну особу і про суспільство як спільноту громадян лежать в основі європейських цінностей ще від часів античної демократії, каже львівський філософ Тарас Возняк.
«Вони народилися, напевно, ще за 5 століть до Христа в давній Греції, коли з’явилося поняття суверенної особи. Після цього ця суверенна особа стала громадянином, і з’явилося поняття громадянства. І відповідно з’явилося суспільство вільних громадян, яке повинно було управлятися в демократичний спосіб», – нагадує Тарас Возняк.
«Цивілізація прав людини»
Розуміння людської істоти як найвищої суспільної цінності є результатом тривалого розвитку європейської культури. Зокрема, християнське вчення про людину наголошує на її особистій свободі та на її відповідальності перед Богом і власним сумлінням, а відтак – і на можливості індивідуального спасіння. Для римського права головним суб’єктом є вільний громадянин, а провідною формою власності – приватна. Натомість під впливом протестантської етики в європейців сформувалося особистісне ставлення до праці як до справи, угодної Богові, каже професор Вадим Скуратівський.
«Європа – єдиний континент у світі, який зміг поєднати суто юридичне, отже, суто соціальне уявлення про цінність людської особистості, а з іншого боку – спіритуалістичну, містичну, метафізичну цінність цієї особистості і на основі саме такого уявлення вибудувати цілу систему цивілізації. Загалом, Європа – то справді континент, де шанують окрему людину і відповідним чином вибудовують суспільну систему, всю формацію у напрямі особливої солідарності кожної людини з іншою людиною», – вважає Вадим Скуратівський.
Із цього пошанування гідності людини та її природних і невід’ємних прав випливає вся європейська ієрархія цінностей. У ній свобода поціновується більше від порядку, закон стоїть вище від довільно витлумаченої справедливості, потреби суспільства переважають інтереси держави, а права особи є пріоритетними щодо прав колективу. Недарма ж Європу традиційно називають «цивілізацією прав людини».
«Вони народилися, напевно, ще за 5 століть до Христа в давній Греції, коли з’явилося поняття суверенної особи. Після цього ця суверенна особа стала громадянином, і з’явилося поняття громадянства. І відповідно з’явилося суспільство вільних громадян, яке повинно було управлятися в демократичний спосіб», – нагадує Тарас Возняк.
«Цивілізація прав людини»
Розуміння людської істоти як найвищої суспільної цінності є результатом тривалого розвитку європейської культури. Зокрема, християнське вчення про людину наголошує на її особистій свободі та на її відповідальності перед Богом і власним сумлінням, а відтак – і на можливості індивідуального спасіння. Для римського права головним суб’єктом є вільний громадянин, а провідною формою власності – приватна. Натомість під впливом протестантської етики в європейців сформувалося особистісне ставлення до праці як до справи, угодної Богові, каже професор Вадим Скуратівський.
«Європа – єдиний континент у світі, який зміг поєднати суто юридичне, отже, суто соціальне уявлення про цінність людської особистості, а з іншого боку – спіритуалістичну, містичну, метафізичну цінність цієї особистості і на основі саме такого уявлення вибудувати цілу систему цивілізації. Загалом, Європа – то справді континент, де шанують окрему людину і відповідним чином вибудовують суспільну систему, всю формацію у напрямі особливої солідарності кожної людини з іншою людиною», – вважає Вадим Скуратівський.
Із цього пошанування гідності людини та її природних і невід’ємних прав випливає вся європейська ієрархія цінностей. У ній свобода поціновується більше від порядку, закон стоїть вище від довільно витлумаченої справедливості, потреби суспільства переважають інтереси держави, а права особи є пріоритетними щодо прав колективу. Недарма ж Європу традиційно називають «цивілізацією прав людини».