Доступність посилання

09 грудня 2016, Київ 21:32

Ковалі кували щастя. В Івано-Франківську відбувся фестиваль ковальського мистецтва


Галина Добош Івано-Франківськ, 12 травня 2008 (RadioSvoboda.Ua) – Орнаментальне ковальство має своїх майстрів і своїх шанувальників. Це підтвердив IV міжнародний ковальський фестиваль «Свято ковалів», що зібрав понад 300 учасників та гостей з 17 областей України і 20 країн світу. Вони спільно виготовляли композицію «Дерево щастя» та кожен демонстрував власні художні вироби.

З цього починалася композиція «Дерево Щастя»
Своє відоме оповідання «У кузні» Іван Франко написав за дитячими спогадами, а багато хто з юних (і не лише) франківців вперше побачив горно і ковадло на фестивалі ковалів. І навіть відчув себе причетним до роботи майстрів. «Я тут робив підковку, це дуже цікаво», – зазначив 10-річний Андрій.

До Івано-Франківська ковалі привезли свої художні витвори, одягли робочий одяг, запалили вогонь в імпровізованих кузнях – і майдан Шептицького заповнив стукіт ковальських молотів і молоточків. На очах у глядачів із твердого заліза народжувалися листочки, комахи, дракончики, що прикрасять спільну роботу – «Дерево Щастя».

Основна ідея таких фестивалів – популяризація ковальського ремесла, розповідає голова правління Спілки майстрів ковальського мистецтва України, заслужений художник України Сергій Полуботько. «У нас ідея свята – тут буде і публіка, тут будуть люди і працювати, і відпочивати, і обмінюватися досвідом», – зауважив він.

До показової плавки руди старовинним методом готується Фердінандо Нава з Франції
Щоб не зникло ремесло

Іванофранківець Юрій Турчинський приходить на всі фестивалі, до ковальства стосунку не має, хоча за освітою інженер-механік, «металіст». У нього тут уже є знайомі з різних країн. Особливу прихильність має до фінських ковалів, які своїм вбранням і бородами йому нагадують тролів. Каже, що фестивальні ковалі – художники, і добре, що таке мистецтво розвивається. Не завадило б, на його думку, і звичайне ковальство популяризувати.

«Справжній коваль місцевий вміє зробити серп, викувати косу, сапу, рискаль зробити, коня підкувати. А ці ковалі — вони потрафлять зробити і підкову, але чи вони підкують коня, то я щось сумніваюся. То не так просто— коня, аби не скалічити», – зазначив Юрій Турчинський.

Ковалі не сердяться, коли їх відривають від роботи, охоче відповідають на запитання, пояснюють, що є ковальство прикладне, а є художнє. Кажуть, є справжні поціновувачі їхньої праці, а є й такі, хто дивується, чому беруться за цю нелегку справу.

«Деякі не розуміють, що це за хлопці роблять, чого вони чорні, замурзані. Це іде від душі. Коли метал стає пливким – це чудово», – поділився враженнями Юрій Виродов з Києва ( «Кузня Росич»).

Є вже ковальські династії

Юрій приїхав з сином, який теж освоює ковальську справу. А родина Криворученкових із Криму – це п’ять ковалів, три покоління.

«Це наш родинний бізнес: художнє ковальство. У нас така творча майстерня. Це не зовсім в тому понятті бізнес, як більшість може робити, в нас. Це – більше стан душі», – наголосив один із Криворученкових.

Шартелае Сантьяго з кримськими ковалями Криворученковими
Улюбленицею і попередніх фестивалів, і цього була темношкіра Шартела Сантьяго з Антильських островів, яка зараз живе в Голландії. Ковалем працює 8 років. На запитання, чим подобається ця робота, відповідає: «відчуваю, що я сильна жінка і можу гнути той метал».

А як народжується залізо, показували під час плавки руди старовинним методом Фердінандо Нава з Франції та Богдан Попов з України.

«Для педагогічної мети, щоб показати, навчити, продемонструвати, як воно колись було. Це важливо, бо багато ковалів не знають, що таке залізо, звідки воно береться», – говорить Фердінандо.

Символом ковальської дружби стане спільна робота «Дерево Щастя». Її встановлять через рік, під час наступного фестивалю, як тепер відкрили зроблену минулого року композицію «Великоднє сонце».
XS
SM
MD
LG