Доступність посилання

04 грудня 2016, Київ 20:28

Свято «зливаної каші» на Дніпропетровщині – традиція зустрічі весни і вшанування предків


Юлія Рацибарська Дніпропетровщина, 14 травня 2008 (RadioSvoboda.Ua) – Сьогодні на Дніпропетровщині відбудуться народні гуляння, якими відзначатимуть свято зустрічі весни, так зване «свято зливаної каші». У великих чавунках просто неба люди готуватимуть обрядову пшоняну кашу, розпалюватимуть старі самовари, змагаючись, у кого більший чавунець, смачніша страва та найстаріший самовар.

Традиція відзначення свята «зливаної каші» на Дніпропетровщині поширена лише у деяких селах – на колишніх вольних землях Війська Запорозького. У Карнаухівці, Романковому, Тритузному, що поблизу Дніпродзержинська, та власне самому Дніпродзержинську, який веде свій родовід від селища Кам’янського, щороку 14 травня люди виходять на пагорби та луки поблизу Дніпра, щоб приготувати на багатті зливану кашу за оригінальним рецептом – з пшона, сала та яєць.

Місцеві краєзнавці пов’язують цю традицію з відзначенням першого травня за старим стилем і кажуть, що звичаєві принаймні понад півстоліття. А втім, директор історичного музею Дніпродзержинська Наталя Буланова, що займалась вивченням цієї традиції, переконана: обряд споживання ритуальної каші на теренах Придніпров’я має набагато давніше коріння.

«Цю традицію трактують як таку, що пов’язана з початком збирання цілющих трав. Але я, як науковець, пов’язала б цю традицію з культом родючості. Як відомо, злаки, зерно – це символи родючості, постійного відтворення життя. Традиція, ймовірно, ще пов’язана зі вшануванням культу предків, адже кашу, кутю вживали, поминаючи предків, ще зі слов’янських часів. Збирається вся громада, разом вони вживають цю обрядову їжу. Цим самим вони ще й демонструють єдність своєї громади», – каже історик.

Зливана каша – остання місцева традиція?

За словами Наталі Буланової, наразі в урбанізованому краї, у селах під Дніпродзержинськом, де колись були козацькі займища, практично не збереглося давніх, притаманних саме цій території, традицій та обрядів. Зокрема, назавжди, як каже історик, втрачений звичай відзначення Водохреща «стрілянням голубів». А він був поширений тут ще за доби козацтва.

Те ж, що збереглося, пояснює Наталя Буланова, лишається недослідженим: «Серйозних досліджень поки я не бачу, і нема для них підстав. Ми, приміром, вивчаємо це у світлі підготовки топонімічного словника. Ми спілкуємось зі старожилами, збираємо інформацію, щоб можна було робити якісь висновки, її ще просто замало».

За її словами, поки на цьому етапі ще не виходить відокремити регіональне від загального – а місцеві традиції йдуть у руслі і національних традицій, і регіональних – Півдня України загалом і Дніпропетровщини як частини цього регіону.
XS
SM
MD
LG