Доступність посилання

10 грудня 2016, Київ 21:08

У Дніпропетровську ВІЛ-інфіковані виходять на вулиці, щоб розповісти здоровим про свої проблеми


Юлія Рацибарська Дніпропетровськ, 19 травня 2008 (RadioSvoboda.Ua) – У Дніпропетровську люди, які живуть з ВІЛ, все частіше вдаються до нестандартних акцій і заходів, щоб привернути увагу влади й суспільства до своїх проблем. Минулого тижня під стінами облдержадміністрації чиновникам роздавали символічні чеки на 2 гривні 33 копійки – саме стільки, за підрахунками хворих, держбюджет України виділяє щороку для лікування та профілактики СНІДу на одного українця. А цими вихідними у центрі міста перехожим вручали презервативи і паперові квіточки з інформацією про СНІД. ВІЛ-інфіковані кажуть, без креативу не обійтись, інакше на акції ніхто не зверне уваги.

ВІЛ-позитивні на акції до Всесвітнього дня пам’яті померлих від СНІДу у Дніпропетровську
Свічки пам’яті неподалік від Фонтану закоханих, різнобарвні кульки та прапори з іменами тих, чиє життя уже забрав СНІД, виставка фотопортретів ВІЛ-інфікованих людей «Відкрий своє серце – і я відкрию своє обличчя». Акція до Всесвітнього дня пам’яті померлих від СНІДу у Дніпропетровську більше схожа на яскраве дійство. Перехожі зацікавлені, організатори користуються нагодою поспілкуватись.

Денис роздає квіточки з інформацією про те, як передається хвороба та де можна пройти анонімні тести на інфекцію. Хлопець не приховує: він ВІЛ-позитивний. За останні кілька років, каже, від СНІДу померло кілька друзів та приятелів, занадто пізно дізнались, що інфіковані, отож нерозуміння людей на вулиці Дениса не спиняє. Недужі мусять розповідати здоровим про хворобу, вважає хлопець.

Страх перед інфікованими у суспільстві – від браку інформації

Перехожі
Із байдужістю і навіть ворожим ставленням у суспільстві ВІЛ-інфіковані стикаються чи не щодня. Непоодинокі випадки, розповідає президент громадської організації «Лінія життя» Світлана Калиниченко, звільнення з роботи, відмов у наданні безкоштовної медичної допомоги тощо. Жінка сама живе з ВІЛ уже понад 10 років. Завважує: страх перед інфікованими у суспільстві – від браку інформації. Навіть медики, які не спеціалізуються на ВІЛ, погано розуміються на проблемі, переконана пані Калиниченко.

«Я стикалася з цим, коли привозила до лікарні хворих на СНІД четвертої стадії до лікарні. Лікарі просили нас відсісти від звичайних хворих на іншу лавку. Нашим лікарям треба вчитись і якомога більше», – зазначила Світлана Калиниченко.

Акції, схожі на шоу, кажуть ВІЛ-позитивні, – вимушений крок. Інші способи привернути увагу влади й суспільства до проблеми не надто ефективні. Активісти громадських організацій ВІЛ-позитивних на Дніпропетровщині, кожна з яких об’єднує по кілька десятків осіб, розробили свої пропозиції щодо регіональної програми боротьби з особливо небезпечними хворобами, але вони десь припадають пилом у шухлядах чиновників.

Представник організації Дмитро Головін розповів: «Ми працювали, щоб окрема стаття бюджету була спрямована на лікування супутніх до СНІДу хвороб. Приміром, ускладнення хвороб печінки, які відбуваються у ВІЛ-позитивних, не лікуються безкоштовно, і людям доводиться купувати препарати».

Чи дають очікувані результати креативні акції ВІЛ-інфікованих – це ще питання. На несанкціонований пікет під стінами облдержадміністрації відреагувала… міліція: організаторів запросили до відділку складати протокол. Серед перехожих же, яким роздавали презервативи та листівки в центрі міста, чимало хто тільки знизував плечима: мовляв, про ВІЛ все необхідне знає й сам, та й ця проблема його не торкалась і не торкнеться.

– «Я нормально ставлюсь до ВІЛ-позитивних, але у мене нема таких знайомих».

– «Треба цьому більше уваги приділяти, ми робимо все, щоб цим не заразитись».
XS
SM
MD
LG