Доступність посилання

06 грудня 2016, Київ 14:30

Євросоюз шукає «Містера Європу»


Віталій Єреміца Брюссель 19 травня 2008 (RadioSvoboda.Ua) – Хто ж буде першим Президентом Європи? У кулуарах євроінституцій, поміж страсбурзькими політиками й брюссельськими аналітиками останнім часом точаться дискусії стосовно кандидата на пост керівника Ради Євросоюзу. Нова посада передбачена на наступний рік Лісабонською угодою. Цей новий документ, що має на меті реформувати ЄС, наразі ратифікується країнами-членами, а в Ірландії ще й має бути затверджений референдумом. Та хоча процес ухвали угоди про реформи ще не завершений, пошуки першого Президента об’єднаної Європи вже йдуть повним ходом.


Зайняти крісло першого президента Євросоюзу є чимало охочих. Мандат на два з половиною роки, зарплата – 270 тисяч євро на рік, 20 осіб обслуговуючого персоналу та розкішна безкоштовна резиденція. Ось далеко не повний перелік приваб посади, яку вже встигли охрестити «містер Європа». Найбільшим фаворитом поки що неофіційної президентської кампанії є прем’єр-міністр Люксембургу Жан-Клод Юнкер. Поряд із ним називають колишнього англійського прем’єра Тоні Блера, німецького канцлера Анґелу Меркель, нинішнього голову Єврокомісії Жозе-Мануеля Баррозу та прем’єр-міністра Данії Андерса Фог Расмуссена.

Професор та політолог Брюссельського вільного університету Франсуа Форе в інтерв’ю Радіо Свобода заявив, що кандидатури Блера і Меркель не слід сприймати серйозно. Репутація Тоні Блера, вважає експерт, була добряче заплямована помилками часів прем’єрства, зокрема іракською кампанією. До того ж, Британія не бере активної участі у ключових проектах ЄС, що теж негативно відображається на кандидатурі Блера. Щодо Меркель, то важко уявити її у ролі загальноєвропейського функціонера.

«Ми говоримо, насамперед, про Жан-Клода Юнкера та Жозе-Мануеля Баррозу. Хоча залишається ще чимало знаків питання. Зокрема, як, зрештою, розподілити посади. Можливі такі варіанти: або Юнкер стає президентом Ради Європи, або ж він обіймає посаду президента Єврокомісії, а Раду Європи очолює Баррозу, мандат якого закінчується наступного року. Юнкер має більшу політичну вагу, тож коли він стане Президентом Ради, ця установа теж набере значної ваги. Тим часом, якщо це буде Баррозу, що є слабшою ланкою, то й Рада матиме роль звичайного інструмента у руках керівників країн-членів», – вважає політогог Франсуа Форе.

Він вбачає особливу інтригу між цими двома кандидатами, бо вони є ілюстрацією зіткнення двох поглядів на майбутнє Європи. Або посилюється роль Єврокомісії, очоленої Юнкером, що орієнтуватиме Євросоюз на теперішню формулу держави — із 27 складових. Або Баррозу залишається головою Комісії і тоді більше повноважень отримує Президент Ради Європи, котра матиме наднаціональну сутність.

Треба знайти «власного Джорджа Вашингтона»

Основні якості, якими повинен володіти майбутній президент Європи, на думку депутата Європарламенту Алена Ламассура, такі: великий політичний стаж, тривала робота на керівних посадах у своїй країні та досвід подолання кризових ситуацій.

Колишній президент Франції Валері Жискар д''Естен висловив думку, що на цю посаду потрібен «власний» Джордж Вашингтон. Д''Эстен вважає, що країни Євросоюзу не мають права, як він висловився в одному з інтерв''ю, «помилятися та засмучувати історію Європи з вибором першого президента».

Наразі все ще не визначено до кінця межі влади та функцій керівника Євросоюзу, а саме це й визначатиме особистість майбутнього кандидата. Марко Інчерті, співробітник Брюссельського центру політичних досліджень також звертає увагу на кандидатури Блера та Юнкера. Та додає до списку фаворитів прем’єра Данії Андерса Фог Расмуссена, що за 8 років перебування на посту прем’єр-міністра показав себе талановитим керівником.

«Данський прем’єр Фог Расмуссен добре себе зарекомендував на правлячій посаді у себе вдома. Він має славу прагматика, не припускався грубих помилок та брав активну участь у розбудові ЄС останніх років. Проте той факт, що Данія не є у зоні євро, негативно впливає на його шанси поряд із Юнкером. Тим часом як Юнкер, до того ж добре ознайомлений із механізмом роботи євроінституцій, знає людей і має неабиякий дипломатичний хист. Він досконало володіє англійською, французькою та німецькою мовами, а це значний плюс для людини, що очолюватиме Європу», – зауважив політолог Марко Інчерті.

Серед інших кандидатів називатися першим європейським президентом подекуди також згадують теперішнього прем’єр-міністра Ірландії Берті Ахерна, колишнього президента Польщі Олександра Квасневського та екс-прем’єра Бельгії Ґі Верховстадта.
XS
SM
MD
LG