Доступність посилання

09 грудня 2016, Київ 19:52

147 років тому на Чернечій горі біля Канева був перепохований прах Тараса Шевченка


Віталій Пономарьов Київ, 22 травня 2008 (RadioSvoboda.Ua) – «Буде з мене. Скажу ще раз: пан я над панами», – поет, який написав ці слова далеко від України, вже півтора століття панує в українській культурі. Він по праву може вважатися творцем не лише нашої національної ідентичності, а і самих українців як таких. Його звуть Тарас Шевченко. Цього дня 147 років тому прах поета був перепохований на Чернечій горі неподалік Канева.


Тарас Шевченко помер вранці 10 березня 1861 року у Санкт-Петербурзі і на третій день був похований на Смоленському цвинтарі. Незабаром друзі Шевченка домоглися дозволу російської влади на перепоховання праху поета в українську землю згідно з його «Заповітом».

Через 57 днів після смерті Шевченка домовина з його тілом була видобута з могили і залізницею перевезена до Москви, а звідти кіньми через Серпухов, Тулу, Орел, Глухів, Кролевець та Ніжин – до Києва.

18 травня труна була встановлена у Церкві Різдва Христового поруч із пристанню на Подолі, 20 травня її перенесли на борт пароплава «Кременчук» і ввечері того ж дня доставили до Канева.

А 22 травня прах Шевченка був похований на вершині Чернечої гори на високому правому березі Дніпра кількома кілометрами нижче Канева. У тій місцевості поет наприкінці свого життя мріяв оселитися, і там він заповів себе поховати.

«Молюсь Тобі, Боже милий, Господи великий! Що не дав мені загинуть, Небесний владико! Що дав мені добру силу Пересилить горе І привів мене, старого, На сі святі гори Одинокий вік дожити, Тебе восхвалити І Твоєю красотою Серце веселити…»

Традиція вшанування поета

Незабаром Чернечу гору назвали Тарасовою, і могила Шевченка стала місцем паломництва.

У тридцяті роковини перепоховання поета група студентів заснувала на могилі Тараса Шевченка таємне «Братство Тарасівців», метою якого було визволення України.

Попри переслідування з боку російської, а потім радянської влади, в українців склалася традиція щороку 22 травня покладати квіти до пам’ятника поетові, привселюдно читати його вірші і співати пісні на його слова.

«І я живу, і надо мною З своєю Божою красою Гориш ти, зоренько моя. Моя порадонька святая! Моя ти доле молодая!»
XS
SM
MD
LG