| ГЛАС НАРОДУ: |
 Чи хотіли б Ви усиновити дитину? Що для цього потрібно? |
 Василь, водій:- Потрібно спростити оформлення документів. Якщо я заробляю для себе, то прогодую й дитину. |
 Ольга Іванівна, продавець:- У мене є свої. Всиновлюють в основному ті, в кого немає власних дітей. |
 Володимир Ілліч, пенсіонер:- У мене 3 внуків, тому мені вистачить. Але варто більше заохочувати людей матеріально. |
 Катерина, студентка:- Коли в мене буде своя дитина, то можливо й всиновлю. Потрібно, щоб держава краще підтримувала матеріально бажаючих всиновити дитину і спрощувала сам процес. |
 Олег, економіст:- Якщо б я був духовно готовий для цього, то всиновив би. І за умов нормального матеріального статку. |
1620 дітей за минулий рік усиновили іноземці і 1770 дітлахів взяли до себе громадяни України, розповідає Тетяна Кондратюк, заступник міністра у справах сім’ї, молоді та спорту. Міністерство юстиції наразі готує до ратифікації Гаазьку конвенцію, яка унормує відносини між країнами, що стосуються міждержавного усиновлення:
«Усиновлення – це усиновлення громадянами України, коли дитина набуває статусу біологічної дитини і потрапляє у родину. Живе уже не в інтернаті, а в сім’ї. А влаштування в будинок сімейного типу – це прийомна багатодітна родина (від 5 до 10 дітей), де батьки вихователі беруть на себе відповідальність за виховання державних дітей».
Національне усиновлення - пріоритет
Кілька років поспіль іноземні громадяни всиновлювали вдвічі більше дітей, ніж українські прийомні родини. Але починаючи з 2006 року цю тенденцію вдалося зупинити. Для будь-якої країни національне усиновлення має бути пріоритетним, краще, аби діти лишалися на батьківщині, говорить правозахисник Євген Захаров. Але якщо добропорядні іноземці мають бажання взяти до себе українських сиріт, то, на його думку, у цьому немає нічого поганого, потрібен лише контроль за подальшою долею дитини, особливо на перших етапах її життя за кордоном:
«Краще б діти залишалися тут в нормальних умовах. Але якщо ми не можемо забезпечити цього, а родина з-за кордону хоче всиновити і дати їй гарне майбутнє, то варто згоджуватись. Але контроль потрібен обов’язково».
Дніпропетровська область є регіоном-лідером за кількістю дітей-сиріт
Дніпропетровська область лідирує за кількістю дітей-сиріт. на сьогоднішній день армія безбатченків перевищує 13 тис. дітей. Щороку нові родини з’являються лише у близько 1000 дітей-сиріт, і то названі батьки обирають не усиновлення, а іншу форму - опікунство. Тему продовжує дніпропетровська кореспондентка Радіо Свобода Юлія Рацибарська:
«Із 116-ти всиновлених минулого року дітей у Дніпропетровську аж третина отримала нових батьків-іноземців. Гучні скандали, пов’язані з вивезенням українських сиріт за кордон фіктивними батьками з корисливою метою, регіону поки не торкались. Принаймні так запевняють служби у справах дітей.
А втім, один прикрий інцидент таки був. В одному з дитячих будинків Нікополя двох дітей-сиріт дирекція готувала на всиновлення за кордон, між тим як обоє мали близьких родичів, і ті оббивали пороги адміністрації, щоб оформити опіку. У службі дітей кажуть, це зловживання вчасно попередили.
У самих же дитячих будинках іноземним всиновлювачам раді чи не більше, ніж своїм. Кажуть, хвилюються ж про майбутнє своїх вихованців: в грошовитій іноземній родині ті будуть краще нагодовані-взуті, здобудуть ліпшу освіту. Тим паче, що за інформацією служб дітей, вітчизняний усиновлювач нині пішов дуже перебірливий.
Українські громадяни передусім хочуть всиновлювати дітей віком до року, аби потім не травмувати дитину зайвими поясненнями. Хлопчиків брати не хочуть, більшість зорієнтована на дівчаток, обирають найбільш гарненьких та здорових.
Відтак шанси знайти сім’ю у дітей підліткового віку чи дітей з фізичними вадами мало. За останні кілька років в області українцями не була всиновлена жодна дитина-інвалід.
Іноземні громадяни не такі примхливі: приглядаються до сиріт із вадами фізичного та розумового розвитку, адже більш-менш здорових дітей їм поки всиновлювати не дозволяють».
На Львівщині підтримують лише національне усиновлення
У дитячих будинках та інтернатах іноземним усиновлювачам раді все ж таки більше, кажуть, вони не такі перебірливі - не гребують взяти до себе неповно справну дитину. Скільки львівських сиріт за минулий рік влилися в українські і закордонні родини знає місцева кореспондентка Радіо Свобода Галина Терещук:
«Цього року на Львівщині жоден іноземець не усиновив сироту, а українських родин було 15. А торік 7 іноземців і 71 українець усиновили в області дітей-сиріт.
Те, що цього року жодна іноземна родина не усиновила дітей, начальник служби у справах неповнолітніх Володимир Лис пояснює тим, що не дозволяють роз’єднувати дітей з однієї родини. А іноземні громадяни переважно хочуть одну дитину і здорову. 4-5 дітей з однієї родини потрапляють сьогодні у прийомні сім’ї або будинки сімейного типу. На сьогодні в області налічується 9 будинків сімейного типу і 55 прийомних родин.
За минулий рік у львівському будинку дитини №1 було одне закордонне усиновлення. Свою нову родину і батьківщину в Італії в місті Лоретто знайшов 3 річний хлопчик –сирота Андрійко. Італійка Серена Карола з чоловіком зробили запит в Італії на усиновлення дитини у 2004 році і лише через 3 роки їм запропонували дитину з львівського сиротинця. 100
«2 місяці ми займалися тільки документами. 102 В Італії ми зробили запит у грудні 2004».
Уся справа через фірму –посередника обійшлась італійській родині у 12 тисяч євро. Директор дитячого будинку Марія Чернік підтримує усиновлення дітей, чи то українцями, чи іноземними громадянами.67
« Дитина має маму, тата, родину. А в прийомній родині немає гарантії, що її назад не повернуть в сиротинець. У будинку сімейного типу дитина живе до повноліття, а що далі, те саме, що після інтернату...»
Нині в дитячому будинку проживає близько 90 дітей дошкільного віку, 4 важкохворі, інші мають проблеми зі здоров’ям».
Усиновлені діти в Італії
Італія - одна з країн, громадяни якої часто виявляють бажання стати батьками для українських дітей-сиріт. Багатьом родинам, долаючи усілякі труднощі, це вдається. За минулий рік італійці усиновили 374 дитини з України віком від 6 до 9 років. Більше половини з них хлопчики. Беруть на виховання і дітлахів з невиліковними хворобами. Але, як свідчить статистика останніх чотирьох років, кількість усиновлених дітей з України зменшилася удвічі, хоча бажаючих в Італії зажди багато. чому - відповідь знає римська кореспондентка Радіо Свобода Наталія Кудрик:
«Як пояснили у Римі в урядовій комісії з усиновлення іноземних дітей, Україна обмежила подачу документів та збільшила термін очікування. Цього року у Києві виділили квоту на 1400 заявок для громадян різних держав. Однак досі не узгоджено, скільки з цього числа належить Італії. З точки зору італійських фахівців, процес усиновлення української дитини бачиться доволі складним і проблематичним. Адже Україна наразі не долучилася до Гаазької конвенції про захист усиновлених дітей. Не існує навіть відповідного міждержавного договору, котрий Італія має з іншими країнами. За словами працівників офіційних асоціацій з усиновлення дітей, одна з головних проблем у тому, що потенційні батьки часто бувають непідготовлені до дитини, бо не мають попередньої інформації про неї, будучи ще в Італії. Згідно з вимогами української сторони, дані про дитину оприлюднюють заявникам лише в Україні. Як живеться усиновленим дітлахам в Італії? Багато з них вперше відкривають сонячний півострів під час літнього відпочинку у таборах чи у сім’ях. Італійці дуже люблять дітей, і особливо турботливо ставляться до тих, хто змалечку був позбавлений батьківського тепла. Усиновлені діти отримують медичне обслуговування та освіту нарівні з італійськими, розповіла представник асоціації «Друзі дітей». Батьки переконані, що в італійській родині дитина з інтернату має не лише значно кращий добробут, а найголовніше вона виховується у любові і сімейному затишку».
Діти, яких усиновили часто отримають навіть більше любові і уваги, ніж рідні діти, каже юрист Тетяна Монтян. Але тільки за умов, якщо:
«Щоб органи опіки уважно дивилися, що саме відбувається з дітьми, спостерігати за ними, робити патронат, які стосунки в сім’ї».
Наразі більш ніж 35 тисяч українських сиріт знайшли своїх других батьків. Усиновлення - наразі найкраща форма опіки, уваги і любові до маленького безбатченка, кажуть фахівці. На відміну від прийомних родин чи будинків сімейного типу, адже там діти все рівно належать державі. а отже, вважай нікому.
Аудіозапис програми. Перша частина:
Аудіозапис програми. Друга частина: