Доступність посилання

10 грудня 2016, Київ 10:50

Ми не говоримо про знесення пам’ятників тоталітаризму, а про їхнє перенесення у парк тоталітарного минулого – радник Президента України Микола Жулинський


Мар’яна Драч Прага, 23 травня 2008 (RadioSvoboda.ua) – Заява Президента України про те, що він готує законопроект, покликаний розпочати процес ліквідації символів тоталітаризму в Україні, заінтригувала багатьох оглядачів. Віктор Ющенко сказав про це минулої неділі у Биківні, а перед тим згадував про таку потребу під час відзначень роковин Голодомору восени минулого року. Втім, дотепер не було ясно, про що саме йдеться, адже раніше було вже кілька таких ініціатив. Радіо Свобода звернулося за коментарем до радника Віктора Ющенка, голови Національної ради з питань культури і духовності при Президентові України Миколи Жулинського. Він очолює робочу групу, яка готувала законопроект про увіковічнення пам’яті історичних діячів минулого, який торкається і комуністичної спадщини. За його словами, зараз цей документ перебуває у юридичному відділі Секретаріату Президента, тому можливі зміни. Що ж пропонують експерти?

Микола Жулинський
Радіо Свобода: Давайте спершу визначимося, що саме Ви вважаєте символами тоталітаризму? Чи йдеться лише про пам’ятники, чи також про перейменування вулиць?

Микола Жулинський:
Цим законопроектом передбачається, що до символів тоталітаризму належать не тільки пам’ятники, але й назви вулиць, назви закладів, різного роду заводів, фабрик тощо. До речі, ми не говоримо про знесення пам’ятників, а про перенесення їх у спеціальне місце, такий своєрідний парк тоталітарного минулого, там їх сконцентрувати, бо є ще охочі до них класти квіти, перед ними схилятися. Тому ми говоримо про те, що на їхнє місце будуть поновлені імена тих, хто в силу політичних, історичних обставин не міг бути увічнений гідно українським народом.

Р. С.: Скільки часу потрібно для того, щоб, як колись казав Президент Віктор Ющенко, вдягнути Україну в «чисту cорочку»?

М. Ж.:
Якщо законопроект буде прийнятий, то він вимагає рішень відповідних місцевих рад, оскільки в нас є закон про місцеве самоврядування, і через це ми намагаємося передбачити відповідні державні кошти, які будуть передані для оновлення ландшафту України.

Р. С.: Власне, Ваші критики кажуть, що Президент цим законопроектом буде порушувати права місцевих громад. Якщо люди хочуть, щоб на майдані у них був пам’ятник Ленінові, то це, мовляв, їхнє право. Що Ви на це можете відповісти?

М.Ж.:
Я думаю, що все-таки повинна бути державна політика. Держава, ясна річ, не має наміру порушувати права місцевого самоврядування, але буде проведена відповідна робота, відповідні роз’яснення будуть. Будуть надані спеціальні кошти, бо, як правило, місцева влада, яка не хоче знести той чи інший пам’ятник чи перейменувати вулицю, починає говорити, що це вимагає великих коштів, які могли б піти на задоволення потреб місцевого населення і так далі. Це відомі спекуляції. Але я думаю, що не таке вже буде категоричне заперечення. Вже змінилася дещо атмосфера в Україні. Я не думаю, що можуть бути якісь особливі конфлікти.

Р. С.: Кошти будуть закладені в державному бюджеті?

М.Ж.:
Тільки так.

Р. С.: А скільки це може коштувати? У Вас є якісь приблизні оцінки?

М.Ж.:
Ні, не можу сказати. Про це якраз мови не йшло конкретно. Це буде не один рік і буде вимагати щорічного фінансування. Тому зараз важко сказати, оскільки закон ще не в роботі, ми ще не запитували у місцевих влад, на які кошти вони розраховують. І треба сказати, що вони будуть визначати якнайбільші цифри, це також зрозуміло. Тут повинна бути максимально об’єктивна оцінка ситуації.

Р. С.: Чи є якась часова перспектива, яку Ви пропонуєте у цьому законопроекті? Нехай не за один рік закінчити, але все-ж таки?

М.Ж.:
Там не визначена кінцева мета. Цей законопроект на опрацюванні в юридичному відділі Секретаріату Президента, і коли він вже буде підготовлений для розгляду Президентом України, то, може, там будуть якісь внесені зміни.

Р. С.: Ваші опоненти кажуть, що Президент саме тепер взявся за справу комуністичного минулого, щоб перетягти назад голоси виборців, які відійшли до Прем’єра Юлії Тимошенко, що це просто політиканство. Що Ви на це?

М.Ж.:
По-перше, той, хто знає Президента Ющенка, хто знає його позицію, той дуже добре усвідомлює, що це ніяке не політиканство. Це позиція Президента України, який постійно наголошує на тому, що потрібно все-таки здійснювати національну самоідентифікацію українського народу, треба працювати над оновленням історичної пам’яті. І це аж ніяк не вкладається в схему боротьба Ющенка з Юлією Тимошенко.

Р. С.: Вам також закидають, що якби Президент дійсно хотів розпрощатися з символами тоталітаризму, то він би це зробив зразу після Помаранчевої революції, а не тягнув так довго.

М.Ж.:
Можна і такий докір висловлювати, але Президент у цих питаннях все таки послідовний, на відміну від багатьох.

Р. С.: Одна авторитетна в Україні людина, яка не захотіла говорити це публічно для ефіру, сказала мені таке: «У 1918 році вже перейменовували вулиці в Україні, і тоді прийшла з Росії армія Муравйова, тепер може статися те саме». А Ви цього не боїтеся?

М.Ж.:
Я можу тільки з цього приводу засміятися. Коли приходив Муравйов сюди в Україну, зовсім інша була політична атмосфера і зовсім інший був розклад політичних сил. І тоді я не можу сказати, що йшло про якесь масове перейменування вулиць, площ, населених пунктів. Цього якраз тоді ще не було.

Р. С.: Крім Вас, хто з відомих українських політиків входив до складу комісії, яка готувала для Президента законопроект про пам’ять історичних діячів?

М.Ж.:
Входили юристи, фахівці. З політиків відомих у складі цієї робочої групи нікого не було, з ними були тільки консультації.
XS
SM
MD
LG