Які зусилля у Раді безпеки мала на увазі речниця керівника ООН і чому рішення Кремля можуть ті зусилля ускладнити?
Тут ідеться, найімовірніше, про Місію спостереження ООН у Грузії та про два проекти розв’язання проблеми, висунуті на обговорення Ради безпеки. Йдеться про французький проект і російський.
Але після визнання Москвою двох сепаратистських територій Грузії ситуація радикально змінилася. Документи, звісно, втратили значення.
Нині Рада безпеки не знає, що робити далі, бо Росія є постійним членом Ради і має право вето. Іншими словами, будь-яку резолюцію, що засуджує вторгнення російської армії, Москва може заблокувати. Щоправда, Віталій Чуркін, російський посол в ООН, сказав, що його уряд не давав йому ніяких інструкцій щодо дій у Раді безпеки, але Іраклій Аласанія, посол Грузії, визнав реальність. Коли країна-агресор, каже Аласанія, є постійним членом Ради безпеки, дуже важко очікувати значних результатів чи дій у Раді безпеки...
Інвестори втікають із Росії
Невже все зійде Росії з рук? Є ж іще Генеральна Асмаблея ООН. Це так, є, але резолюції Генеральної Асамблеї, на відміну від резолюцій Ради безпеки, не мають обов’язкової сили.
Грузія, як повідомив посол Аласанія, вже почала створювати міжнародну коаліцію проти «незаконних» дій Росії, з тим, щоб добитися дипломатичних, економічних і фінансових санкцій.
Втім, фінансові наслідки вже стали очевидними: на московській фондовій біржі курс акцій обвалився, налякані інвестори забирають свої гроші з Росії.
Крім того, як зазначається у редакційній «Нью-Йорк Таймз», визнання Кремлем сепаратистів «може надихнути цілу низку повстань навколо і всередині Росії: це Придністров’я – за визнання незалежності від Молдови, Нагірний Карабах – від Азербайджану, багатий нафтою Татарстан, що хоче відокремитись від Росії. Якщо Москва забула про свою жахливу війну і придушення чеченців, то ми не забули», – пише «Нью-Йорк Таймз».
Тут ідеться, найімовірніше, про Місію спостереження ООН у Грузії та про два проекти розв’язання проблеми, висунуті на обговорення Ради безпеки. Йдеться про французький проект і російський.
Але після визнання Москвою двох сепаратистських територій Грузії ситуація радикально змінилася. Документи, звісно, втратили значення.
Нині Рада безпеки не знає, що робити далі, бо Росія є постійним членом Ради і має право вето. Іншими словами, будь-яку резолюцію, що засуджує вторгнення російської армії, Москва може заблокувати. Щоправда, Віталій Чуркін, російський посол в ООН, сказав, що його уряд не давав йому ніяких інструкцій щодо дій у Раді безпеки, але Іраклій Аласанія, посол Грузії, визнав реальність. Коли країна-агресор, каже Аласанія, є постійним членом Ради безпеки, дуже важко очікувати значних результатів чи дій у Раді безпеки...
Інвестори втікають із Росії
Невже все зійде Росії з рук? Є ж іще Генеральна Асмаблея ООН. Це так, є, але резолюції Генеральної Асамблеї, на відміну від резолюцій Ради безпеки, не мають обов’язкової сили.
Грузія, як повідомив посол Аласанія, вже почала створювати міжнародну коаліцію проти «незаконних» дій Росії, з тим, щоб добитися дипломатичних, економічних і фінансових санкцій.
Втім, фінансові наслідки вже стали очевидними: на московській фондовій біржі курс акцій обвалився, налякані інвестори забирають свої гроші з Росії.
Крім того, як зазначається у редакційній «Нью-Йорк Таймз», визнання Кремлем сепаратистів «може надихнути цілу низку повстань навколо і всередині Росії: це Придністров’я – за визнання незалежності від Молдови, Нагірний Карабах – від Азербайджану, багатий нафтою Татарстан, що хоче відокремитись від Росії. Якщо Москва забула про свою жахливу війну і придушення чеченців, то ми не забули», – пише «Нью-Йорк Таймз».
