Люїс Гамілтон переміг у Формулі-1 після драматичного фінішу. Щоб посісти перше місце, йому треба було завершити останні перегони року у Бразилії не нижче 5 місця. На останньому колі він був шостим і лише на найостаннішому повороті за лічені метри до фінішу вийшов на п’яту позицію. Ще кілька секунд по завершенні перегонів ні глядачі, ні сам Гамілтон, не знали, що переміг саме він, а не місцевий улюбленець Масса.
Гамілтон із дитинства мріяв бути автогонщиком. У 8-річному віці батько купив йому карт, а коли йому було 10 років, він підійшов до керівника команди Формули-1 «МакЛарен» Рона Денніса і сказав, що одного дня хоче змагатися у їхньому складі. Вже три роки по тому «МакЛарен» підписала з ним контракт.
Люїс погоджується, що його історія може бути прикладом для багатьох британських дітей: «Я хотів по можливості мати великий вплив на цей спорт і сподівався відкрити у ньому двері для інших культур, зокрема, для людей чорного кольору шкіри. Можливо, у наші дні, це багато чого варте. Прийшовши нізвідки, ми мали мрію й опинилися тут, а це показує, що будь-хто може це зробити. Тож я сподіваюся, що ще більше людей тепер на мене подивляться і скажуть – це класно, я теж хочу цим займатися. Бо більшість людей ідуть до школи і там займаються футболом або тенісом, а можна ж піти на автотрасу, і це є добре».
Одним не подобається колір шкіри, інші заздрять...
Та постать Гамілтона є далеко не однозначною у британському суспільстві та й у ширшому світі. Багато хто не любить британського чемпіона, який переміг для своєї країни вперше з 1996 року. Справа тут не у його расовому походженні, хоча поза Британією є частка його ненависників саме через це. Зокрема, цього року у Барселоні кілька глядачів улаштували йому огидне цькування, а на одному з інтернет-сайтів напередодні останніх перегонів у Бразилії було повно дописів расистського змісту. Тож перемога Люїса тут стала гідною відповіддю ненависникам.
Інші не люблять його через власну заздрість. Адже фахівці вважають його найбільш фінансово перспективним гонщиком, що оцінюється у близько 800 мільйонів доларів, а також має одну з найбажаніших дівчат світу — солістку групи Pussycat Dolls, екзотичну красуню Ніколь Шерзинґер.
Та є й такі, що мають вагоміші причини. Його, зокрема, вважають витвором піару та засобів інформації, знаменитістю, що не має нічого спільного з реальним життям. Кажуть, що його не люблять навіть у колі колег-гонщиків, бо вважають зарозумілим і маніпулятивним. А багатьом британцям не подобається, що торік він переїхав жити до Швейцарії, щоб не платити у Британії податків.
(Лондон – Прага – Київ)
Гамілтон із дитинства мріяв бути автогонщиком. У 8-річному віці батько купив йому карт, а коли йому було 10 років, він підійшов до керівника команди Формули-1 «МакЛарен» Рона Денніса і сказав, що одного дня хоче змагатися у їхньому складі. Вже три роки по тому «МакЛарен» підписала з ним контракт.
Люїс погоджується, що його історія може бути прикладом для багатьох британських дітей: «Я хотів по можливості мати великий вплив на цей спорт і сподівався відкрити у ньому двері для інших культур, зокрема, для людей чорного кольору шкіри. Можливо, у наші дні, це багато чого варте. Прийшовши нізвідки, ми мали мрію й опинилися тут, а це показує, що будь-хто може це зробити. Тож я сподіваюся, що ще більше людей тепер на мене подивляться і скажуть – це класно, я теж хочу цим займатися. Бо більшість людей ідуть до школи і там займаються футболом або тенісом, а можна ж піти на автотрасу, і це є добре».
Одним не подобається колір шкіри, інші заздрять...
Та постать Гамілтона є далеко не однозначною у британському суспільстві та й у ширшому світі. Багато хто не любить британського чемпіона, який переміг для своєї країни вперше з 1996 року. Справа тут не у його расовому походженні, хоча поза Британією є частка його ненависників саме через це. Зокрема, цього року у Барселоні кілька глядачів улаштували йому огидне цькування, а на одному з інтернет-сайтів напередодні останніх перегонів у Бразилії було повно дописів расистського змісту. Тож перемога Люїса тут стала гідною відповіддю ненависникам.
Інші не люблять його через власну заздрість. Адже фахівці вважають його найбільш фінансово перспективним гонщиком, що оцінюється у близько 800 мільйонів доларів, а також має одну з найбажаніших дівчат світу — солістку групи Pussycat Dolls, екзотичну красуню Ніколь Шерзинґер.
Та є й такі, що мають вагоміші причини. Його, зокрема, вважають витвором піару та засобів інформації, знаменитістю, що не має нічого спільного з реальним життям. Кажуть, що його не люблять навіть у колі колег-гонщиків, бо вважають зарозумілим і маніпулятивним. А багатьом британцям не подобається, що торік він переїхав жити до Швейцарії, щоб не платити у Британії податків.
(Лондон – Прага – Київ)
